Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/9178
Назва: | Психоаналітичний код любові в прозовій творчості Івана Франка (1880-1900-х років): суперечність та ідентичність |
Інші назви: | Xiaoyu Psychoanalytical code of love in prose oeuvre by Ivan Franko (1880-1900-ies) : contradiction a and identification |
Автори: | Сяоюй, Ван |
Бібліографічний опис: | Сяоюй, В. Психоаналітичний код любові в прозовій творчості Івана Франка (1880-1900-х років): суперечність та ідентичність / Ван Сяоюй // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Літературознавство. - 2017. - Вип. 46. - С. 202–214. - Бібліогр. наприкінці ст. |
Дата публікації: | 2017 |
Видавництво: | Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка |
Ключові слова: | об’єкти і форми любові ідентичність суперечність регрес інтеграція затримка Едіпів комплекс твір герой автор objects and forms of love identity contradiction regression integration delay Oedipal complex work character author объекты и формы любви идентичность противоречие регресс интеграция задержка Едипов комплекс произведение |
Серія/номер: | Літературознавство; |
Короткий огляд (реферат): | У статті розглянуто лейтмотиви любові в художній прозі
І. Франка (1880–1900-х років) крізь призму епігенетичної теорії
розвитку особистості німецького психоаналітика Е. Еріксона. У
Франкових творах психічної структури особистості героя чітко
простежується перехід від однієї форми його самоідентичності до
іншої, що викликає кризу ідентичності в любовних стосунках.
Художній матеріал письменника ілюструє, що любов – це зріла
установка людини, її система цінностей і життєва світоглядна
позиція. Leitmotifs of love in prose by Ivan Franko (1880-1900-ies) through the prism of epigenetic theory of evolution of personality by German psychoanalyst E. Ericson are considered in the article. In Franko's plot creation of structure of character's personality a transition from one form of his self identity to another is observed clearly, this causes crisis of identity in love relationship. The writer’s artistic material illustrates that love is a human mature setting, her system of values and life world-view position. В статье рассмотрены лейтмотивы любви в художественной прозе Ивана Франко (1880–1900-х гг.) сквозь призму эпигенетической теории развития личности немецкого психоаналитика Э. Эриксона. В сюжетотворении Франко структуры личности героя четко прослеживается переход от одной формы его самоидентичности к другой, вызывающая кризис идентичности в любовных отношениях. Художественный материал писателя иллюстрирует, чо любовь – это зрелая установка человека, его система ценностей и жизненная мировоззренческая позиция. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/9178 |
ISBN: | 9–7425–09-6 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Літературознавство. 2017. Вип. 46 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
17Xiaoyu.pdf | 121,53 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.