Ставлення селянства Правобережної України до формування нового волосного устрою у другій половині ХIХ ст.

Abstract

Стаття присвячена ставленню пореформеного селянства Правобережжя до волості та волосних посадових осіб. Автор доходить висновку, що волость була певним “вакуумним” утворенням, де вчорашні кріпаки опановували основи самоврядування. Основними причинами незначного інтересу селян до участі в органах самоврядування можна вважати невисокий рівень освіти, патріархальну культуру та традиційно підвищену активність поляків, які масово займали посади у волосних правліннях. Селяни часто асоціювали волосну адміністрацію із поміщиками, адже волость усе ще була органом примусу.

Статья посвящена отношению пореформенного крестьянства Правобережья к волости и волостным должностным лицам. Автор приходит к выводам, что волость была определенным “вакуумным” образованием, где вчерашние крепостные осваивали основы самоуправления. Основными причинами низкого интереса крестьян к участию в органах самоуправления можно считать низкий уровень образования, патриархальную политическую культуру и традиционно повышенную активность поляков, которые на первых порах массово занимали должности в волостных правлениях. Сами же крестьяне часто ассоциировали волостную администрацию с помещиками, поскольку волость все еще была органом принуждения.

The article is devoted to the attitude of the post-reform peasants of the Right-Bank Ukraine to volost and volost officials. The author comes to the conclusion that volost was a particular “vacuum” formation where the former serfs learned the basics of self-government. The main reasons for the peasants’ low interest to the participation in self-governing institutions could be named as the low level of education, patriarchal political culture and traditionally high activity of the Polish people who initially occupied the posts in volost governing. The peasants themselves often associated the volost administration with landlords, as volost was the body of enforcement.