Виховання нових громадян: українська радянська і польська пригодницька проза 1920-30-х років та конструювання уявлення про "своїх" і "чужих"

Abstract

У статті розглянуто пригодницьку прозу з української радянської і польської літератури 1920-30-х років, з точки зору стратегій конструювання образів «свого» і «чужого». Відмінності в панівних підходах включають створення неатрибутованого «чужого» в радянській літературі на відміну від необхідності цивілізаційної ідентифікації «ворога» в польській. В українській радянській літературі переважає зображення оборонної «зустрічі з чужим» на своїй території, а в польській - «зустрічі з чужим» в екзотичному ландшафті. Загальні механізми двох літератур включають топос кордону «своєї землі», що розділяє доброзичливий і недружній світопорядку, а також мотив суперництва з «чужим» за цивілізаційний вплив.

The article considers the adventure stories in Ukrainian Soviet literature and in Polish literature from the 1920-30s with regard to the strategies for construction of the in-group and the out-group imagery. The differences in the prevailing approaches include creation of an unidentified “Other” in the Soviet literature in contrast to the necessary cultural identification of the “enemy” in the Polish literature. In the Ukrainian Soviet literature, “meeting the Other” on one’s own land with defensive connotations prevails, as different from the “meeting the Other” in exotic topoi in the Polish one. The common mechanisms include using the topos of the border of one’s own land as a symbolic marker dividing the world orders, as well as the motive of rivalry for civilization influence.