Покутницький рух у західних областях України під репресивним тиском органів державної влади у 1960-х – 1980-х рр.

Abstract

У статті досліджено легальну діяльність покутницьких груп у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях у 1960-х – 1980-х роках під репресивним тиском партійних, радянських і правоохоронних органів. Розкрито основні позиції покутницького віровчення, коротку історію розвитку покутництва, його негативне ставлення до римо- і греко-католицизму та до державної радянської влади. Висвітлено різні методи репресій органів державної влади проти покутників: від кримінального і адміністративного покарання до позбавлення батьківських прав та направлення їхніх дітей в школи-інтернати й дитячі будинки. Це було зумовлено тим, що покутники не підпорядковувалися законам радянської влади, її органам, ухилялися від військової повинності, відмовлялися брати участь у різних формах громадського життя, вели бродячий спосіб життя, забороняли своїм дітям навчатися у школах, активно поширювали своє сектантське антисуспільне віровчення, зривали богослужіння в православних храмах, тому проти них вело боротьбу, в основному через проповіді, й православне духовенство. Отож, зазначені антипокутницькі методи репресій і пропаганда вплинули на зменшення чисельності й активності покутників: так, якщо на початку 1965 року їх налічувалося 348 осіб у галицьких областях України, то наприкінці 1980-х рр. – тільки 239 віруючих, тобто це сектантське віровчення повільно згасало.

В статье исследована легальная деятельность покутницких групп во Львовской, Ивано-Франковской и Тернопольской областях в 1960-х – 1980-х годах под репрессивным давлением партийных, советских и правоохранительных органов. Раскрыты основные позиции покутницкого вероучения, историю развития покутництва, его негативное отношение к римо и греко-католицизму и к государственной советской власти. Освещены различные методы репрессий органов государственной власти против покутников: от уголовного и административного наказания к лишению родительских прав и направления их детей в школы-интернаты и детские дома. Это было обусловлено тем, что покутники не подчинялись законам советской власти, ее органам, уклонялись от воинской повинности, отказывались участвовать в различных формах общественной жизни, вели бродячий образ жизни, запрещали своим детям учиться в школах, активно распространяли свое сектантское антиобщественное вероучение, срывали богослужения в православных храмах, поэтому, против них вело борьбу, в основном путём проповеди, и православное духовенство. Так, указанные антипокутницкие методы репрессий и пропаганда повлияли на уменьшение численности и активности покутников: так, если начале 1965 году их насчитывалось 348 человек в галицких областях Украины, то в конце 1980-х гг. – только 239 верующих, то есть это сектантское вероучение медленно угасало .

The article investigates the legal activities of penitential groups in Lvivska, Ivano-Frankivska and Ternopilska Regions in 1960–1980s under the repressions of party, soviet and lawenforcement authorities. The research reveals the main foundations of penitential doctrine, brief history of development of penitent creed, its negative attitude to Romeand- Greek Catholicism and state soviet authorities. The article highlights different means of repressions by state government authorities against penitents – ranging from criminal and administrative sanctions to deprivation of parental rights that resulted in their (penitents’) children being assigned to boarding schools and educational orphanages. This was caused by penitents who refused to abide by the laws of soviet authorities and their bodies, they dodged military service, did not participate in public life, followed a vagabond life patterns, did not allow their children to attend school, actively propagated their cultic anti-social doctrine, sabotaged church services, that is why penitents were fought mostly by means of sermons and using orthodox clergy. Subsequently, the above mentioned anti-penitent methods of repressions and propaganda brought the decrease of penitents in numbers as well as their activity. Thus, in late 1980s there were only 239 penitent followers in Galicia regions of Ukraine in comparison to 348 cultists in 1965, which means that this cultic doctrine was gradually subsiding.