Лінгвістичні механізми творення комічного в українській і німецькій мовах (на матеріалі гуморесок та анекдотів)

Abstract

У статті описано лінгвостилістичну репрезентацію комічного в українській і німецькій мовах на матеріалі такого типу текстів, як гумореска й анекдот. З’ясовано, що універсальний механізм творення гумору полягає у семантичній двоплановості, коли внаслідок зіткнення непоєднуваних логічних контекстів стає зрозумілим значення анекдоту. Основним прийомом цього механізму є актуалізація, яка може здійснюватися за допомогою різних прийомів через: особливу увагу до звучання слова; нетрадиційну сполучуваність лексеми з іншими словами; «випадання» слова чи вислову з контексту смислових зв’язків. Це призводить до так званої гри слів (каламбуру), алогізмів, парадоксів тощо.

В статье описана лингвистическая репрезентация комического в украинском и немецком языках на материале такого типа текстов, как юмореска и анекдот. Определено, что универсальный механизм создания комического состоит в семантической двойственности, когда в следствии столкновения несоединимых логических контекстов стаёт понятным значение анекдота. Основным приёмом этого механизма есть актуализация, которая может выполнятся при помощи разных приёмов через:особенное внимание к звучанию слова; нетрадиционную сочетаемость лексемы с другими словами; выпадение слова или выражения с контекста смысловых связей. Это обусловливает так званную игру слов (каламбур), алогизмы, парадоксы и др.

In dem Artikel werden die linguostilistischen Mittel der Präsentation des Komischen in der ukrainischen und in der deutschen Sprachen auf dem Material von solchen Textgattungen wie Humoreske, Witz behandelt. Es ist festgestellt, dass der universale Mechanismus des Komischen in der semantischen Zweideutigkeit besteht, wenn die Bedeutung des Witzes infolge des Zusammenstoßes der unvereinbaren logischen Kontexte verständlich wird. Als wichtigstes Mittel dieses Mechanismus gilt die Aktualisierung, die durch unterschiedliche Mittel realisiert werden kann: durch besondere Aufmerksamkeit zum Wortklang; durch nicht traditionelle Verbindung des Lexems mit den anderen Wörtern; durch den „Ausfall“ des Wortes oder der Wortverbindung aus dem Kontext der Sinnzusammenhängen. Es führt zur Entstehung des Wortspiels, Alogismen, Paradoxen u.a.