Резистентность Pontogammarus robustoides (Sars) (Crustacea: Amphipoda) к изменению солености воды

Abstract

Изучены особенности адаптации природной и лабораторной популяций Pontogammarus robustoides (S a r s, 1894) при статическом и динамическом изменении солености воды. Природные популяции P. robustoides при статическом изменении солености воды в толерантном диапазоне характеризовались повышенной соленостной устойчивостью младших размерно-возрастных групп. В условиях динамического увеличения солености воды наблюдалось снижение их соленостной устойчивости и значительное повышение чувствительности при близком уровне резистентности особей старших возрастных групп. Обсуждаются особенности изменения соленостной устойчивости популяций P. robustoides при их длительной адаптации к повышенному уровню минерализации. Показано, что при адаптации (два и более поколений) особи P. robustoides обладают более широким толерантным диапазоном и высокой соленостной устойчивостью к статическому, стрессовому действию фактора по сравнению с природной популяцией.

Вивчено особливості адаптації природної та лабораторної популяцій Pontogammarus robustoides (S a r s, 1894) при статичній і динамічній змінах солоності води. Природні популяції P. robustoides при статичній зміні солоності води в толерантному діапазоні характеризувалися підвищеною сольовою стійкістю молодших розмірно-вікових груп. В умовах динамічного збільшення солоності води спостерігалося зниження їх сольової стійкості і значне підвищення чутливості при близькому рівні резистентності особин старших вікових груп. Обговорюються особливості зміни сольової стійкості популяцій P. robustoides за їх тривалої адаптації до підвищеного рівня мінералізації. Показано, що при адаптації (два і більше поколінь) особинам P. robustoides притаманний більш широкий толерантний діапазон і висока сольова стійкість до статичного, стресового дії фактора в порівнянні з природною популяцією.

The resistance of gammarids Pontogammarus robustoides (Sars, 1894) to an increase in water salinity in a static (0.3–24 ‰, 24 and 48 h) and dynamic (5 ‰ per hour) regimes was studied on individuals of two size-age groups (4–8 and 12–20 mm) from natural (water mineralization 260–350 mg/dm3) and laboratory (adapted to the mineralization 1000–1200 mg/dm3) populations. The salinity level not causing death of animals (48 h) was 5 ‰ for both populations, absolutely lethal level – 12 ‰ for representatives of the natural population, 15 ‰ – for individuals adapted to increased mineralization. LC50 values for the younger and older age groups of the natural population were 8.0 and 7.7 ‰, laboratory population – 11.2 and 10.5 ‰, respectively. The dynamic salinity increase regime revealed lower resistance of younger size-age group in both natural and laboratory populations. The average lethal salinity for the younger and older individuals of the natural population was 28.6±0.7 and 32.5±0.8 ‰, for the gammarids adapted to higher mineralization was 27.4±0.5 and 31.7±0.8 ‰, respectively. It is shown that adaptation of P. robustoides to an increased water mineralization during two or more generation leads to an increase in resistance of individuals to the static action of salinity. At the dynamic salinity increase regime, the adapted animals did not take advantage before the individuals of natural population.