Виклики ХХІ століття й сучасна українська історіографія

Abstract

Проаналізовано методологічне спрямування сучасних історичних досліджень в Україні у контексті зближення зі світовою історіографією, ставлення українських істориків до тих змін, які пов’язують з “ситуацією постмодерну”; показано, що в українській історіографії з’являється все більше сучасних досліджень, виконаних у річищі культурно-антропологічної історії, яка, на думку автора, створює сприятливі можливості для конструювання сучасної нормативної історії України; піддано критиці поширені ілюзії про придатність т. зв. позитивістського підходу для осмислення проблем минулого України.

Проанализировано методологическую направленность современных исторических исследований в Украине в контексте сближения с мировой историографией, отношение украинских историков к тем изменениям, которые связывают с “ситуацией постмодерна”; показано, что в украинской историографии появляется все больше современных исследований, проведенных в русле культурно-антропологической истории, которая, по мнению автора, создает благоприятные условия для конструирования современной “нормативной” истории Украины; подвергнуто критике распространенные иллюзии о пригодности т.наз. позитивистского подхода для осмысления проблем прошлого Украины.

The author has analyzed the methodological orientations of recent historical research in Ukraine in the context of the global convergence of historical writing, the attitude of the Ukrainian historians to the changes associated with the “postmodern situation”; he has shown that there are more modern studies performed as the cultural and anthropological history in Ukrainian historiography, which on the author’s mind creates opportunities for the construction the “normative” history of Ukraine; there were criticized a widespread misconception about the suitability of the socalled positivist approach to understanding the problems of the past Ukraine.