Постанови ЦК КП(б)У – документи вивчення ідеологічних кампаній в Україні (друга половина 40-х – початок 50-х років ХХ ст.)

Abstract

У другій половині 1940-х – на початку 1950-х рр. вийшла низка постанов ЦК КП(б)У, присвячених питанням літератури, історії, філософії, музики, кіно та мистецтва загалом. Ці постанови стали складовою частиною ідеологічних кампаній, відомих під назвою «ждановщини». Документи служили одним із засобів політико-ідеологічного контролю тоталітарної влади за творчою діяльністю інтелігенції, за духовним життям суспільства. Вістря партійної критики спрямовано на подолання самобутнього національного змісту, особливого національного колориту української літератури та мистецтва, на «викриття українського буржуазного націоналізму». Усього впродовж 1944–1953 рр. прийнято 12 найбільш значних за своїм характером постанов ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У з ідеологічних питань. Ці джерела заклали ідеологічні підвалини для наступу на всі групи інтелігенції, створювалась відповідна атмосфера – сипались звинувачення, розгорталась публічна критика. Звичними стали упередженість в оцінках діячів науки та культури, вольові рішення, проявлялися самочинне і некомпетентне адміністративне втручання у творчу діяльність, заперечення елементарних художніх свобод. Партійні документи широко коментувались у редакційних і авторських статтях, у виступах на численних зборах працівників культури та мистецтва. У них давалась спотворена оцінка духовного життя в республіці, висувалися надумані й необґрунтовані звинувачення на адресу провідних письменників, митців, науковців.

Во второй половине 1940-х – начале 1950-х годов вышел ряд постановлений ЦК КП(б)У, посвященных вопросам литературы, истории, философии, музыки, кино и искусства в целом. Эти постановления стали составной частью идеологических кампаний, известных под названием «ждановщины». Документы служили одним из средств политико-идеологического контроля тоталитарной власти за творческой деятельностью интеллигенции, за духовной жизнью общества. Острие партийной критики было направлено на преодоление самобытного национального содержания, особого национального колорита украинской литературы и искусства, «разоблачения украинского буржуазного национализма». Всего за период с 1944 – по 1953 гг. было принято 12 наиболее значительных по своему характеру постановлений ЦК ВКП(б) и ЦК КП(б)У по идеологическим вопросам. Эти источники заложили идеологические основы для наступления на все группы интеллигенции, создавалась соответствующая атмосфера – сыпались обвинения, разворачивалась публичная критика. Привычными стали предвзятость в оценках деятелей науки и культуры, волевые решения, проявлялись самовольное и некомпетентное административное вмешательство в творческую деятельность, отрицание элементарных художественных свобод. Партийные документы широко комментировались в редакционных и авторских статьях, в выступлениях на многочисленных собраниях работников культуры и искусства. В них передавалась искаженная оценка духовной жизни в республике, выдвигались надуманные и необоснованные обвинения в адрес ведущих писателей, художников, ученых.

In the second half of the 1940s – early 1950s came a number of resolutions of the Central Committee of the Communist Party (Bilshovyks) of Ukraine – CC CP (b)U, dedicated to literature, history, philosophy, music, cinema and art in general. These decisions were part of the ideological campaign, known as «zhdanovschyna». Documents served as a means of political and ideological control of totalitarian power for the creative activity of intellectuals, the spiritual life of society. The point of party criticism was aimed at overcoming the original national content, special national flavor of Ukrainian literature and art, at «exposing Ukrainian bourgeois nationalism». During the period from 1944 to 1953 12 the most significant resolutions of the Central Committee of the Soviet Union Communist Party (Bilshovyks) – CC CPSU (b) and the CC CP (b) on ideological issues have been adopted. These sources laid the ideological foundation for an attack on all groups of intellectuals, the special atmosphere was created and as a result there were accusations and public criticisms. Prejudgments in estimates of science and culture leaders, volitional decisions were usual; unauthorized and incompetent administrative interference in creative activity has been manifested; the denial of basic freedoms of art. Party documents have been widely commented in the editorial and articles, in speeches at numerous meetings of workers of culture and art. The distorted assessment of the spiritual life in the country has been given; flimsy and unsubstantiated accusations against leading writers, artists and scientists have been put forward.