Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/7187
Назва: Природні геоекосистеми басейну Верхнього Західного Бугу
Інші назви: Природные геоэкосистемы бассейна Верхнего Западного Буга
Natural geoecosystems of the upper Western Bug Basin
Автори: Круглов, Іван
Бібліографічний опис: Круглов, І. Природні геоекосистеми басейну Верхнього Західного Бугу / Іван Круглов // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Географія. – 2015. – Вип. 2 (39). – С. 165–173. – Бібліогр. в кінці ст.
Дата публікації: 2015
Видавництво: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Ключові слова: екохора
екорегіон
форма рельєфу
природний ґрунт
природна рослинність
метризація
Серія/номер: Географія;
Короткий огляд (реферат): Басейн Верхнього Західного Бугу (БВЗБ) розташований у рівнинній густо заселеній частині Львівської області. Його визначає гідропост у м. Кам'янка-Бузька, а площа становить 2 376 км2. Природна геоекосистема (ПГЕС) є екологічною геопросторовою моделлю реального ландшафту, яка відображає генетичні зв'язки між первинним природним наземним покривом (ґрунтово-рослинним покривом) та його абіотичними факторами – формами рельєфу, ґрунтотворними відкладами та кліматом. Концепція ПГЕС ґрунтується на уявленнях про екосистему, ієрархію ландшафтних геосистем та про реконструйовану, або потенційну, природну рослинність. Сім класів локальних (макроекохори) та одинадцять індивідуальних регіональних (екорегіони) ПГЕС виділили на підставі мануальної інтерпретації топографічних та геологічних карт, а також непросторової екологічної інформації – як опублікованої, так і польової. Макроекохори розчленованих межирічь були додатково розмежовані на мікроекохори на підставі форм мезорельєфу, генерованих з даних Shuttle Radar Topography Mission. Для виділених ПГЕС обраховані деякі ландшафтометричні показники. Встановлено, що на середніх та високих вододілах повинні були домінувати природні мезофільні мезотрофні та евтрофні дубові ліси. На піщаних низьких межиріччях та алювіальних терасах – гігро-мезофільні оліготрофні дубово-соснові ліси, а у заболочених днищах та річкових заплавах – чорновільхові ліси.
Бассейн Верхнего Западного Буга (БВЗБ) определяет створ гидропоста в г. Камянка-Бузька. Он имеет площадь 2 376 км2 и расположен в равнинной густо населенной части Львовской области. Природная геоэкосистема (ПГЭС) является экологической геопространственной моделью реального ландшафта, которая отображает генетические отношения между первичным природным наземным покровом, объединяющим растительность и почву, и его природными абиотическими факторами – рельефом, почвообразующей породой и климатом. Концепция ПГЭС основывается на представлениях об экосистеме, иерархических ландшафтных единицах как геосистемах, а также о реконструированной (потенциальной) растительности. Мануальная интерпретация топографических данных, геологических карт, а также непространственной экологической информации (как опубликованной, так и собранной в поле) в среде ГИС позволила получить семь классов природных макроэкохор – локальных НГЭС, выделенных на основании ассоциаций форм мезорельефа. Макроэкохоры расчлененных междуречий были дополнительно фрагментированы на микроэкохоры – локальные НГЭС, сопоставимые с отдельными формами мезорельефа. Для этого использовали классификацию топографических переменных, полученных с Shuttle Radar Topography Mission. Микроэкохоры отображают четыре топографические положения: 1) пологие вогнутые склоны и подножья склонов; 2) плоские водораздельные поверхности и покатые вогнутые склоны; 3) выпуклые водораздельные поверхности и покатые прямые-выпуклые склоны; 4) крутые склоны – как вогнутые, так и выпуклые. Кроме того, на основании морфоструктурного рельефа было выделено 12 индивидуальных микроэкорегионов, которые объединили в три мезоэкорегиона. Для экорегионов и экохор были определены площади и некоторые ландшафтометрические показатели. В результате получено три набора геоданных, имеющие точность карты масштаба 1:50 000: 1) природных макроэкохор (полигоны); 2) природных макро- и микро-экохор (растр); 3) мезо- и микро-экорегионов (полигоны). Природные экохоры мезофильных мезотрофных и эвтрофных дубрав и бучин с серыми лесными почвами занимают средние и высокие лёссовые междуречья. Первичные природные мезогигрофильные олиготрофные сосновые дубравы на дерново-слабоподзолистых почвах характерны для песчаных пониженных междуречий и аллювиальных террас, а природные черноольховые сообщества на аллювиальных и болотных почвах – для днищ долин потоков и речных пойм. Микроэкорегионы дубрав волнистых лёссовых междуречий занимают наибольшие площади БВЗБ.
The Upper Western Bug Basin (UWBB) contributes to the gauging station in Kamianka-Buzka within the non-mountain densely populated part of Lviv region, Ukraine and has an area of 2 376 km2. A natural geoecosystem (NGES) is an ecological geospatial model of a real landscape, which represents genetic relations between the primary natural land cover (vegetation and soil) and its natural abiotic factors – landforms, parent rocks, and climate. The NGES concept is based on the notions of an ecosystem, of hierarchical spatial landscape units as geosystems, and of reconstructed (potential) natural vegetation. Manual interpretation of topographic data, geological maps representing parent rock material, as well as of non-spatial ecological information (both published and collected in the field) allowed to distinguish seven classes of natural macro-ecochores – local NGES, which are delineated based on the mesorelief landform associations. The macro-ecochores of dissected interfluves were additionally fragmented into microecochores – local NGES commensurable with separate mesorelief landforms – using rule-based classification of topographic variables derived from the Shuttle Radar Topography Mission data. The micro-ecochores represent four topographic positions: 1) gentle concave and foot slopes, 2) flat watershed surfaces and rolling concave slopes, 3) convex watershed surfaces and rolling straight-convex slopes, and 4) steep slopes (concave-convex). Also, 12 individual micro-ecoregions were delineated and aggregated into three meso-ecoregions based on the morphostructural landforms. Areas and some landscape metrics indices were calculated for the ecoregions and the ecochores. As a result, three geo-datasets of the 1:50,000 scale accuracy were created for the UWBB: 1) of natural macro-ecochores (polygons), 2) of natural macro- and micro-ecochores (raster), and 3) of meso- and micro-ecoregions (polygons). Natural ecochores of mesic mesotrophic and eutrophic pedunculate oak and European beech forests with grey forest soil are located on medium and high interfluves covered with loess-like loam, primary natural hydromesic oligotrophic oak-Scotts pine forests on soddy slightly podzolised soil occupy sandy low interfluves and alluvial terraces, while natural black alder formations prevail on alluvial and boggy soils in the valley bottoms of smaller streams and on the river flood plains. Among the micro-ecoregions, oak forests of wavy loess plains occupy the largest portion of the UWBB.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/7187
Розташовується у зібраннях:Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Географія. 2015. № 2(39)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Kruhlov.pdf472,19 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.