"Органічна" держава Арістотеля як кінцева мета розвитку античного суспільства

Abstract

На відміну від Платона, який поклав в основу своєї концепції держави теократичну ідею, держава Арістотеля побудована за аналогією до живої природи і заснована на “біологічній” метафізиці. Як існування біологічної особини визначається інтересами її виду, так існування людського індивіда визначається інтересами його сім’ї, роду і поліса (міста-держави”). Арістотелева держава – не “піраміда”, верхів'я якої губиться в Універсумі, а “живе тіло” біологічного виду, що покладається самим собою і на самому собі зосереджене. Досягнення повної самодостатності (автаркії) її найвища мета, а громадяни, “зливаючись” з державою, осягають таким чином “досконале життя”. За Арістотелем, громадянство визначається походженням: син громадянина – теж громадянин, тобто простежується свого роду регрес від полісу до родоплемінного суспільства, заснованого на кровно-родинних зв'язках.

Государство Аристотеля построено по аналогии с живой природой и основано на “биологической” метафизике: как существование биологической особи определяется интересами ее вида, так существование человеческого индивида определяется интересами его семьи, рода и полиса (города-государства). Аристотелевское государство – не “пирамида”, верховья которой теряются в Универсуме, а “живое тело”, полагаемое самим собою и на самом себе сосредоточенное. Достижение полной самодостаточности (автаркии) ее высочайшая цель, а граждане, “сливаясь” с государством получают таким образом “совершенную жизнь”. За Аристотелем, гражданство, определяется происхождением: сын гражданина – тоже гражданин, то есть наблюдается своего рода регресс от полиса к родоплеменному обществу, основанному на кровнородственных связях.

State Aristotle constructed by analogy with nature, and is based on the “biological” metaphysics: the existence of a biological specimen determined by the interests of its kind, since the existence of the human individual is determined by the interests of his family, genus and polis (city-state). Aristotelian state – not a “pyramid”, the upper of which is lost in the Universe, but “living body”, focused on himself. Achieving full self-sufficiency (autarky), its highest goal, and the citizens, “merge” with the state, thus obtaining a “perfect life”. According to Aristotle, citizenship determine the origin: the son of a citizen – a citizen of the same, that is, there is a kind of regression from the policyholder to the tribal society based on kinship.