Історична проблема неволі в українській міфології (сокіл і соколя)

Abstract

У статті порушена історична проблема неволі, що є актуальною для українських народних дум, зокрема для т. зв. «невольницьких плачів». Дума «Сокіл і соколя» спонукала дослідників вийти за межі власне історичного простору: Ксенофонт Сосенко у монографії «Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера» (1928) запропонував релігійно-міфологічне тлумачення варіантів думи, розглянувши культ сокола у зв’язку з українськими традиціями колядування й щедрування. Сокіл – вище духовне єство, у світовій міфології пов’язане зі світлом (зокрема, з сонцем). Аналогія «сокіл – козак», а також «місяць – козак», що характерна для українського фольклору як цілого, своєрідно проявилася і в думі «Сокіл і соколя», створюючи її складну багатошарову структуру, втілюючи ідею незнищенності козацького духу.

The article is devoted to the historical issue of slavery that is relevant to Ukrainian folk dumas, particularily to so-called «Captives Lament». Duma «Falcon and Eyas» led researchers to move beyond proper historical space: Xenophont Sosenko in the monograph «Cultural-historical figure of ancient Ukrainian Christmas and Generous Evening holidays» (1928) proposed mythological and religious interpretation of the text, considered cult of falcon due to Ukrainian caroling traditions and shchedruvannya. Sokil is spiritual nature, which in the world mythology is associated with the world (particularily,with the sun), and a Month-Cossack, which is typical for Ukrainian folklore as a whole, transparently manifested in the Duma «Falcon and Eyas", penetrating her complicated multilayer structure, embodying the idea of Cossack spirit revivification.

В статье на материале украинских народных дум рассматривается историческая проблема неволи (пленения), которая все еще актуальна. Дума «Сокол и соколенок» озадачивала исследователей фольклора, поставив их перед необходимостью выхода за пределы собственно исторического пространства. Ксенофонт Сосенко в монографии «Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера» (1928) предложил религиозно-мифологическое толкование вариантов думы, рассматривая культ сокола в связи с украинскими традициями колядования и щедрования. Сокол – высшее духовное естетство, в мировой мифологии связанное со светом (например, с солнцем). Аналогия «сокол – казак», а также «месяц – казак», что характерна для украинского фольклора как целого, своеобразно проявилась в думе «Сокол и соколенок» – в ее сложной многоуровневой структуре, подчеркивая идею неистребимости казацкого духа, его периодического обновления.