Чисельність територіальне розміщення українців в УРСР у 60–70 рр. ХХ ст.

Abstract

У статті досліджується чисельність та територіальне розміщення українців в УРСР у 60–70-х рр. ХХ ст., вивчаються офіційні статистичні дані, які дають змогу провести порівняльний аналіз динаміки чисельності титульної нації України в різних регіонах республіки, з’ясовується штучне формування національно-етнічного складу УРСР, форсування міжнаціонального зближення задля створення «єдиного радянського народу». Встановлено, що українці були домінуючою нацією майже на всій території УРСР в окреслений період. Чисельність українців зростала виключно шляхом природного приросту населення, у той час як кількість представників російської нації збільшувалася внаслідок внутрішньореспубліканських міграційних процесів. З’ясовано, що Україна була одним із центрів акумулювання еміграційних потоків у СРСР, через що багатонаціональне суспільство УРСР, основу якого складали українці, поступово перетворювалося на двонаціональне, у якому українська більшість співіснувала поряд з безупинно зростаючою російською меншістю. Основне завдання міграційних процесів, якими керувала радянська влада, полягало в асиміляції, денаціоналізації, русифікації українського народу, що крилися за гаслами зближення націй.

В статье исследуется численность и территориальное размещение украинцев в УССР в течение 60–70-х гг. ХХ в., изучаются официальные статистические данные, которые позволяют провести сравнительный анализ динамики численности титульной нации Украины в различных регионах республики, выясняется искусственное формирование национально-этнического состава УССР, форсирование межнационального сближения для создания «единого советского народа». Установлено, что украинцы были доминирующей нацией почти на всей территории УССР в означенный период. Численность украинцев росла исключительно путем естественного прироста населения, в то время как количество представителей русской нации увеличивалось вследствие внутриреспубликанских миграционных процессов. Выяснено, что Украина была одним из центров аккумулирования иммиграционных потоков в СССР, из-за чего, многонациональное общество УССР, основу которого составляли украинцы, постепенно превращалось в двунациональное, где украинское большинство сосуществовало рядом с непрерывно растущим русским меньшинством. Основная задача миграционных процессов, которыми руководила советская власть, состояла в ассимиляции, денационализации, русификации украинского народа, что скрывались за лозунгами сближения наций.

This article studies the number and territorial location of Ukrainians in the Ukrainian SSR during the 60–70’s of the XXth century, analyses official statistic data that allow a comparative analysis of the dynamics of the titular nation of Ukraine in various regions of the republic. The author shows the artificial formation of national-ethnic composition of the USSR and forcing international convergence to create a «single Soviet people». The author also finds out that Ukrainians were the dominant nation almost throughout the USSR in the outlined period. The number of Ukrainian grew exclusively by natural population growth, while the number of representatives of the Russian nation increased as a result of internal republican migration. The article brings the idea that Ukraine was one of the centers of accumulation of immigration flows in the Soviet Union, and because of this fact the multicultural Ukrainian SSR society, which constituted basically of the Ukrainians, gradually turned into bi-national, where Ukrainian majority coexisted along with continuously growing Russian minority. The main task of migration, which was run by the Soviet government was the assimilation, denationalization and the russification of the Ukrainian people which was hidden by slogans of rapprochement of nations.