Від "Рідної ниви" до "Поля літератури": антологія як канонотворчий чинник в українській літературі к. ХІХ – п. ХХ ст.

Abstract

Літературна антологія формується як окремий жанр нової української літератури на основі альманаха і слугує засобом для побудови літературної традиції і канону. Поява антології сприяє становленню національної літератури, ключову роль у якому відіграють інтелектуали. Першим прикладом прото-антології в українській літературі можна вважати збірник "Ластівка" (1841) в упорядкуванні Євгена Гребінки. Три наступні антологійні видання - "Антологія руська" (1881), "Вік" (1900-1902) і "Українська муза" (1908) - свідчать про перебудову літературної традиції, орієнтованої на живу мову й новостворювану читацьку аудиторію, зацікавлену модерною національною літературою.

A literary anthology as a separate genre of the modern Ukrainian literature was formed on the basis of a literary almanac and has served as a means for constructing of a literary tradition and canon. The appearance of the anthology has indicated formation of a national literature, in which intellectuals have played the key role. The literary collection "Lastivka" [Swallow] (1841) compiled by Yevhen Hrebinka should be recognized as a first anthology in Ukrainian literature. The three following anthological publications, such as "Antolohia Ruska" [Rus' Anthology] (1881), "Vik" [Century] (1900-1902), and "Ukrajinska muza" [Ukrainian Muse] (1908), have contributed to the restricting a literary tradition oriented on the vernacular language, and to the new reading audience interested in a modern national literature.