Проблема развития постмодернистской прозы в литературной критике Азербайджана

Abstract

До сих пор в научных кругах продолжаются споры как вокруг самого понятия постмодернизма, так и в отношении постмодернистских произведений, и, по всей видимости, еще будут продолжаться. Ясно лишь то, что постмодернизм, который является не только литературным и культурным событием, способствовал обогащению стиля, расширению возможностей выражения современной литературы; была нарушена продолжительная традиционная тишина, стала формироваться шкала новых ценностей. Если вначале возникли трудности с теоретической оценкой постмодернизма, то со временем литературная критика нашла возможность высказать более ясную мысль о его поэтике. Таким образом, путь, пройденный постмодернизмом в художественной и научной мысли Азербайджана до сегодняшнего дня, дает нам возможность говорить о нем.

Постмодерна проза Азербайджану отримала свою перепустку в життя дещо запізнившись, на порозі третього тисячоліття, точно так само, як і запізніле літературне тяжіння до неоромантизму, що виникло на початку ХХ століття. І це, незважаючи на те, що постмодернізм не є лише літературною подією, він широко використовується в різних сферах – психології, психоаналізі, філософії, архітектурі, театрі, кіно, живопису і т.д. Літературна критика відразу почала досліджувати це поняття, руйнує стереотипи традиційного мислення, намагається оцінити його місце і позицію в нашій літературі. Серед молодих письменників, у творах яких наявні елементи постмодернізму, видвляється Ильгар Фахмі. Вони розширюють поетику прози, як дедуктивним й історизм, новий погляд на історичний текст, використання сюжету і т.д., наближають його до постмодернізму. Прикладом постмодернізму можна вважати його твір «Лисиця Ченлібеля». Літературна критика, відразу ж оцінивши цю особливість творчості І.Фахмі, стала шукати в його текстах елементи постмодернізму. Критик А.Джахангір пише: «Автор, що задумав повість «Лисиця Ченлібеля» як постмодерністську деконструкцію народного епосу «Кероглу», зумів створити тонко вироблений дедуктивний твір».

In the article is investigated the approach of literary criticism to the creativity of representatives of Azerbaijani postmodernist prose Kamal Abdulla, Ilgar Fehmi, Hemid Herischi, Perviz, Rasim Garaja, Murad Kohnegala and others’ fiction creativity and development directions of postmodernism. Critics Irada Musayeva, Esed Jahangir, Eyvaz Teha, Rustam Kamal’s views on postmodernism are analyzed. Postmodern prose of Azerbaijan has received the pass in life belatedly, on the threshold of the third millennium, just as the belated literary trend of romanticism, which arose in the early twentieth century. And this despite the fact that postmodernism is not only a literary event, it is widely used in various fields – psychology, psychoanalysis, philosophy, architecture, theater, film, painting, etc. Literary Criticism immediately began dismantling the concept, smashing the stereotypes of traditional thinking, trying to assess his place and position in our literature. One of the young writers whose works the elements of postmodernism make up a large part is Ilgar Fahmi. Such side technology prose as deductive and historicism, a new look at the historical text, the use of the plot, etc., bring it to postmodernism. An example of postmodernism can be considered his work «Fox Chenlibel». «Literary criticism, immediately appreciated this feature I.Fahmi creativity, began to search in his work elements of postmodernism. A.Dzhahangir critic writes: "The author who wanted the story" Fox Chenlibel "as a postmodern deconstruction of the national epic" Koroglu "managed to create a finely worked out deductive work".