Повноваження й організаційні зміни в структурі Святійшого Синоду у другій чверті ХІХ ст.

Abstract

У статті охарактеризовано повноваження Святійшого Синоду й організаційні зміни, які відбулися у його структурі впродовж другої чверті ХІХ ст. Доведено, що реформи, проведені обер-прокурорами С. Нечаєвим та М. Протасовим у 30–50-х рр. ХІХ ст., у цілому завершили перебудову вищого церковного управління на відомчий лад. Особлива увага приділена правовому статусу канцелярії обер-прокурора, господарському та духовно-навчальному управлінням. Наголошується на тому, що за доби правління Миколи І відбулося посилення інституту обер-прокуратури.

В статье дана характеристика полномочий Святейшего Синода и тех организационных из-менений, которые произошли в его структуре во второй четверти ХІХ в. Доказано, что рефор-мы, проведенные обер-прокурорами С. Нечаевым и графом Н. Протасовым в 30–50-е гг. ХІХ в. в целом завершили перестройку высшего церковного управления на ведомственный лад. Особое внимание уделяется правовому статусу Канцелярии обер-прокурора, Хозяйственного и Духовно-учебного управлений. Акцент делается на том, что во время правления императора Николая І произошло усиление института обер-прокуратуры.

The article considers the authority and organizational modifications which the Most Holy Synod’s structure underwent during the second quarter of the 19th century. The author argues that the reforms which were carried out by the Chief Procurators S.D. Nechyayev and N.A. Protasov in the 1830’s – 1850’s finished the realignment of the supreme ecclesiastical administration in a bureaucratic manner completely. Special attention is paid to the legal status of the Chief Procurator’s Chancellery, Department of Economy and Spiritual Educational Board. The author emphasizes the reinforcement of the Chief Procurator’s institution in the reign of Nicholas I.