Формування медіаграмотності учнів у процесі вивчення української мови і літератури в НУШ

Abstract

Дисертацію присвячено розробці авторської методики формування медіаграмотності учнів засобами української мови і літератури на основі проведеного експерименту. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлено глобальними трансформаціями в сучасній українській освіті, які виникають на основі сучасних освітніх реформ, соціальних викликів, стрімкого розвитку інноваційних технологій тощо. В умовах гібридної війни критичного значення набуває формування медіаграмотної особистості. Її національна свідомість та емоційна стійкість стають визначальними факторами стабільності інформаційного суспільства. Мовнолітературна освітня галузь є потужною платформою для цього, бо поєднує науку про слово, його аналіз та інтерпретацію з формуванням світогляду, що дає їй потенціал у розбудові сучасного суспільства. У першому розділі дисертації «Теоретичні засади формування медіаграмотності учнів у процесі вивчення української мови і літератури в Новій українській школі» на основі чинних нормативно-правових документів, зокрема, Законів «Про освіту», Концепції НУШ, Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, Державного стандарту базової середньої освіти тощо, пріоритетним напрямком сучасної освіти названо медіаосвіту і наголошено, що головним її провідником у навчальному закладі є медіакомпетентний вчитель. Проаналізовано напрацювання українських (В. М. Андрієвської, Т. В. Бабійчук, О. Т. Баришполець, Н. В. Бондаренко, Н. Ю. Воробйової, М. М. Коропатника, Л. А. Найдьонової, Г. В. Онкович, Л. П. Остапенко, В. В. Різуна, Н. І. Череповської та інших) та зарубіжних (К. Ворснопа, Дж. Гербнер, Р. К’юбі, Л. Мастермана, Дж. Поттера, К. Тайнера С. фон Файлітзен та інших) учених щодо питання визначення базових понять медіаосвіти, а саме: медіапростір, медіакультура, медіакомпетентність, медіаграмотність, медіанавичка, медіатехнологія та медіазасіб тощо. Досліджено певну термінологічну неузгодженість термінів «медіаосвіта», «медіаграмотність», «медіакомпетентність». Сформульовано зміст понять «медіаграмотність у процесі вивчення української мови» і «медіаграмотність у процесі вивчення української літератури». Визначено чотири структурні елементи медіаграмотності учнів на уроках української мови і літератури (спілкування, обізнаність, експресія та експлуатація) та перелік медіанавичок, які представляють їх. Доведено, що основним інструментом формування медіаграмотного учня є застосування медіатехнологій та використання медіазасобів. Подано цілісну схему розвитку медіакультури у медіапросторі під час впровадження медіаосвіти. Проаналізовано наукові праці В. Андрієвської, О. Вознесенської, Н. Габор, С. Ізбаш, Л. Найдьонової та інших, які стосуються вивчення психологопедагогічних особливостей дітей-підлітків, зокрема розвитку навичок та умінь роботи з медіаінформацією. У ході дослідження виокремлено та охарактеризовано змінні та незмінні психолого-педагогічні умови формування медіаграмотності учнів 5 – 6 класів під час вивчення української мови і літератури. Розглянуто та описано стан вивчення формування медіаграмотності учнів у сучасні методичній науці за віковими категоріями : дошкільний етап, етап молодшого шкільного віку, етап середньої та старшої школи, етап здобуття вищої освіти, та післядипломна освіта. У другому розділі «Методика формування медіаграмотності учнів у процесі вивчення української мови і літератури» проаналізовано навчальнометодичне забезпечення НУШ, а також інформаційні цифрові ресурси і запропоновано та обґрунтовано авторську методику формування медіаграмотності на уроках української мови і літератури у 5 – 6 класах, яка подається як цілісна система, що складається з нестандартних підходів, інноваційних принципів, оригінальних методів та прийомів, адаптованих до вікових особливостей молодших підлітків та вимог Нової української школи. У змісті методики гармонійно поєднано загальнодидактичні й специфічні принципи навчання (наочності, систематичності, природовідповідності, текстоцентризму, культуровідповідності, емоційності, історизму, міжпредметності тощо), а також спеціально адаптовані принципи медіаосвіти (медіаконцептуальності, ситуативності й комунікації, безперервності, самостійності тощо). Особливу увагу приділено емоційно-ціннісному аспекту, що забезпечує інтеграцію мовнолітературного, медіаосвітнього та морально-духовного змісту освіти. Авторська методика є інноваційною, бо впливає на ефективність освітнього процесу та сприяє розвитку в учнів здатності до свідомої й відповідальної роботи з інформацією. У третьому розділі дослідження «Організація і проведення експериментально-дослідного навчання» описано результати педагогічного експерименту, спрямованого на перевірку ефективності авторської методики формування медіаграмотності учнів 5–6 класів на уроках української мови та літератури. Доведено, що експеримент дав змогу не лише теоретично обґрунтувати, а й практично підтвердити доцільність упровадження розроблених підходів, методів та завдань. Визначено три рівні сформованості медіаграмотності (початковий, середній, високий) на основі трьох критеріїв (інформаційного, діяльнісно-творчого та ціннісно-емоційного), які були описані під час експериментального навчання. Доведено, що реалізація авторських завдань сприяє розвитку ключових компетентностей учнів, зокрема критичного сприйняття інформації, розпізнавання маніпуляцій, аналізу інформаційних повідомлень, формування власної позиції та створення змістовних медіапродуктів. Наголошено на позитивному впливі авторської методики на психологічний клімат у класі, що сприяв розвитку співпраці, емпатії та поваги одне до одного. Визначено та описано результати експерименту, які засвідчили суттєве підвищення рівня медіаграмотності учнів експериментальної групи порівняно з контрольною: початковий рівень знизився з 63% до 21,5%, середній зріс із 29,5% до 58%, високий – із 7,5% до 20,5%. Особливу увагу звернено на зростанні мотивації до навчання, активізація мовленнєвої, читацької та творчої діяльності, а також усвідомленому використанні медіаресурсів

The dissertation is devoted to the development and substantiation of an original methodology for forming students’ media literacy through Ukrainian language and literature instruction, based on the results of a pedagogical experiment. The relevance of the study is determined by global transformations in contemporary Ukrainian education caused by the implementation of the New Ukrainian School reform, social challenges, and the rapid development of innovative technologies. The issue of forming a media-literate personality as a structural unit of the information society, characterized by national consciousness and emotional resilience, acquires particular significance in the context of a hybrid war. In this regard, the language and literature educational domain serves as a powerful platform, as it combines the study of language, its analysis and interpretation, with worldview formation and moral and ethical education, thus possessing considerable potential for the development of modern society. The first chapter of the dissertation, “Theoretical Foundations of Forming Students’ Media Literacy in the Process of Studying Ukrainian Literature in the New Ukrainian School”, identifies media education as a priority area of modern education based on current regulatory and legal documents, including the Laws of Ukraine “On Education”, the Concept of the New Ukrainian School, the Concept of Media Education Implementation in Ukraine, the State Standard of Basic Secondary Education, and others. It is emphasized that a media-competent teacher is the key agent of media education in educational institutions. The works of Ukrainian scholars (V. Andriievska, T. Babiichuk, O. Baryshpolets, N. Bondarenko, N. Vorobiova, M. Koropatnyk, L. Naidonova, H. Onkovych, L. Ostapenko, V. Rizun, N. Cherepovska, among others) and foreign researchers (C. Worsnop, G. Gerbner, R. Kubey, L. Masterman, J. Potter, K. Tyner, S. von Feilitzen, etc.) are analyzed with regard to defining the basic concepts of media education, such as media space, media culture, media competence, media literacy, media skills, media technologies, and media tools. Particular attention is paid to the terminological inconsistency of the concepts “media education”, “media literacy”, and “media competence”. The notions of “media literacy in the process of studying the Ukrainian language” and “media literacy in the process of studying Ukrainian literature” are specified. Four structural components of students’ media literacy in Ukrainian language and literature lessons (communication, awareness, expression, and exploitation) and the corresponding media skills are identified. It is proven that the use of media technologies and media tools constitutes the primary means of forming a media-literate student. A holistic model of media culture development within the media space in the context of media education implementation is presented. The second chapter, “Methodological System for Forming Students’ Media Literacy in the Process of Studying Ukrainian Language and Literature”, analyzes the educational and methodological support of the New Ukrainian School and relevant digital information resources. An original methodology for forming media literacy in Ukrainian language and literature lessons in grades 5–6 is proposed and substantiated. The methodology is presented as an integral system comprising non-standard approaches, innovative principles, and original methods and techniques adapted to the age characteristics of younger adolescents and the requirements of the New Ukrainian School. Its content harmoniously combines general didactic and specific teaching principles (visualization, systematicity, natural conformity, text-centrism, cultural conformity, emotionality, historicism, interdisciplinarity, etc.) with specially adapted principles of media education (media-conceptuality, situationality and communication, continuity, learner autonomy, etc.). Special emphasis is placed on the emotional and value-based component, which ensures the integration of linguistic and literary, media-educational, and moral-spiritual content. The proposed methodology is innovative, as it enhances the effectiveness of the educational process and promotes the development of students’ ability to work consciously and responsibly with information. The third chapter, “Organization and conduct of experimental and research training”, presents the results of a pedagogical experiment aimed at verifying the effectiveness of the author’s methodology for forming media literacy among students of grades 5–6. The experiment confirmed both the theoretical validity and practical effectiveness of the proposed approaches, methods, and tasks. Three levels of media literacy formation (basic, intermediate, and advanced) were identified based on three criteria (informational, activity-creative, and value-emotional). It is proven that the implementation of the author’s tasks contributes to the development of key competencies, including critical perception of information, recognition of manipulation, analysis of information messages, formation of personal viewpoints, and creation of meaningful media products.