Збереження культурної спадщини у Другій Речі Посполитій (на прикладі римо-католицьких храмів Волинського воєводства)

Abstract

Мета статті – проаналізувати політику міжвоєнної Польщі щодо збереження римо-католицьких пам’яток архітектури у Волинському воєводстві, акцентуючи увагу на формуванні правової бази пам’яткоохоронної діяльності, проведенні інвентаризації пам’яток, а також відновлю вальних та реставраційних роботах. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, поєднанні загальних і спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в харак теристиці маловідомих фактів з теорії, історії та практики відновлення римо-католицьких храмів у Волинському воєводстві Другої Речі Посполитої, з’ясуванні суспільно-політичної і культурної значу щості процесу охорони сакральної спадщини римо-католиків у міжвоєнний період, виокремленні труд нощів та викликів, з якими зіткнулися світська й церковна влада при веденні пам’яткоохоронної діяль ності в означений хронологічний період. Висновки. Упродовж 1921–1939 рр. у Волинському воєводстві, яке перебувало в складі Другої Речі Посполитої, належна увага приділялася збереженню нерухомих об’єктів культурної спадщини, зокрема, відновленню пам’яток сакральної архітектури Римо-като лицької церкви шляхом реставраційно-ремонтних робіт. Невід’ємним складником пам’яткоохоронної діяльності в міжвоєнний період стала інвентаризація об’єктів культурної спадщини, яка містила не лише облік пам’яток, а й вивчення історії їх появи, фотофіксацію, обміри тощо. Збереження сакраль ної архітектури римо-католиків було серед пріоритетів у міжвоєнній Польщі, оскільки римо-като лицькі храми розглядали як візуальні маркери польської ідентичності та цивілізаційної місії, що робило їх збереження важливим елементом державної політики у волинському регіоні з переважальним українським православним населенням.

The article aims to analyze interwar Poland’s policy regarding the preservation of Roman Catholic architectural monuments in the Volyn Voivodeship, with a focus on the formation of the legal frame work for monument protection activities, the inventory of monuments, restoration, and reconstruction works. The research methodology is based on an interdisciplinary approach and combines general and special research methods. The scientific novelty of the study involves the characterization of little-known facts from the theory, history and practice of the restoration of Roman Catholic churches in the Volyn Voivodeship of the Second Rzeczpospolita, the clarification of the socio-political and cultural significance of the process of pro tecting the sacred heritage of Roman Catholics in the interwar period, the identification of the difficulties and challenges that secular and church authorities faced when carrying out monument protection activities in the specified chronological period. Conclusions. In the 1921–1939 period, in the Volyn Voivodeship, which was a part of the Second Rzeczpospolita, significant attention was paid to the preservation of immovable cultural heritage sites, in particular, the restoration of monuments of sacred architecture of the Roman Catholic Church through restoration and repair works. An integral part of monument protection activities in the interwar period was the inventory of cultural heritage sites, which included not only the registration of monuments, but also the study of the history of their appearance, photo recording, measurements, etc. The preservation of Roman Catholic sacred architecture was among the priorities in interwar Poland, as Roman Catholic churches were considered to be visual markers of Polish identity and a civilizational mission, thus making their preservation an important element of state policy in the Volyn region with a predominantly Ukrainian Orthodox population.