Причини розселення депортованих з Польщі українців у південних, центральних, східних та північних областях УРСР упродовж 1944–1945 рр.

Abstract

У статті розглядається процес примусового переселення українців із територій Закерзоння (Лемківщини, Підляшшя, Надсяння та Холмщини) до Української РСР у 1944–1946 рр., що розпочався після укладення Угоди про взаємну евакуацію населення між урядами УРСР та Польщі. Методологія дослідження. На основі історичних джерел і досліджень висвітлюються політичні, економічні та безпекові чинники радянської демографічної політики. Показано, що переселення мало примусовий характер і здійснювалося з метою використання трудових ресурсів депортованих для від будови промисловості й сільського господарства східних і південних областей України. Проаналізо вано роль міжнародного контексту – зокрема, рішень Тегеранської конференції та поступок західних союзників Й. Сталіна щодо польсько-радянського кордону. З’ясовано, що радянська влада прагнула запобігти поширенню українського визвольного руху, тому уникала розселення переселенців на заході України, натомість сприяючи їхній асиміляції в русифікованому середовищі. Висновки. Окрему увагу приділено мотивам самих переселенців, серед яких були як вимушені – страх перед польським терором, релігійні переслідування, – так й ідеалізовані уявлення про життя у «великій Україні». Висвітлено трагічні наслідки депортацій: роз’єднання родин, втрату національної ідентичності та важкі соці ально-економічні умови життя в місцях нового поселення.

The article examines the process of forced resettlement of Ukrainians from the territories of Zakerzonnia (Lemkivshchyna, Podlasie, Nadsiannia, and Chelm regions) to the Ukrainian SSR in 1944–1946, which began after the signing of the Agreement on Mutual Population Evacuation between the governments of the Ukrainian SSR and Poland. The research methodology. Based on historical sources and research, the study highlights the political, economic, and security factors behind Soviet demographic policy. It demon strates that the resettlement was coercive in nature and aimed to utilize the deported population as a labor resource for the reconstruction of industry and agriculture in the eastern and southern regions of Ukraine. The international context – particularly the decisions of the Tehran Conference and the territorial concessions of the Western Allies to Joseph Stalin regarding the Polish-Soviet border – is analyzed. The study reveals that the Soviet authorities sought to prevent the spread of the Ukrainian liberation movement by avoiding the resettle ment of deportees in Western Ukraine and promoting their assimilation in the more Russified eastern regions. Conclusions. Special attention is given to the motives of the settlers themselves, which ranged from forced – fear of Polish terror and religious persecution – to idealized perceptions of life in “Greater Ukraine”. The tragic consequences of deportations are outlined, including family separations, loss of national identity, and harsh socio-economic conditions in the new settlements.