ARCHETYPAL CHARACTERS IN CONTEMPORARY DETECTIVE FICTION: ROBERT GALBRAITH’S THE CUCKOO’S CALLING

Abstract

This article investigates the role of archetypes in contemporary detective fiction through a case study of Robert Galbraith’s The Cuckoo’s Calling. Archetypes are understood as universal models of character, situation, and symbolism that have shaped storytelling across cultures and historical periods. While their persistence has long been recognized in psychology and literary theory, their transformation within specific genres has not been sufficiently explored. The article clarifies theoretical distinctions between archetypes, stock characters, clichés, stereotypes, and tropes in order to avoid conceptual overlap and to provide a clearer framework for literary analysis. The analysis demonstrates how detective fiction relies on recurring figures such as the shrewd detective, the sidekick, the cunning criminal, and the innocent victim, alongside symbolic archetypes. Galbraith’s novel illustrates both continuity with these traditions and subtle innovation. Cormoran Strike adapts the detective archetype by combining professional competence with personal vulnerability, while Robin Ellacott redefines the assistant role as an active and evolving partner. The victim figure of Lula Landry operates on both an individual and symbolic level, exposing systemic pressures within the fashion industry and emphasizing the link between personal tragedy and wider social context. By examining these adaptations, the article highlights how archetypes provide stability and recognition while also enabling renewal. Their use in detective fiction not only maintains reader engagement but also ensures that the genre continues to reflect contemporary concerns, combining the familiarity of tradition with the creativity of innovation.

У статті досліджується роль архетипів у сучасному детективному романі на прикладі твору Роберта Ґалбрейта The Cuckoo’s Calling («Кувала зозуля»). Архетипи розглядаються як універсальні моделі персонажів, ситуацій і символів, що формували оповідь у різних культурах та історичних періодах. Попри те, що їх існування давно визнане у психології та літературознавстві, трансформацію архетипів у межах окремих жанрів досліджено ще недостатньо. У статті уточнюються теоретичні відмінності між архетипами, типовими персонажами, кліше, стереотипами й тропами, аби уникнути плутанини та забезпечити чіткішу основу для літературного аналізу. Аналіз показує, що детективна проза спирається на повторювані образи: кмітливого детектива, його напарника, підступного злочинця й невинну жертву, а також на символічні архетипи. У романі Ґалбрейта традиційні риси жанру поєднуються з новими творчими підходами. Корморан Страйк переосмислює архетип детектива, поєднуючи професійну компетентність з особистою уразливістю, тоді як Робін Еллакотт змінює уявлення про помічника, постаючи як активна партнерка, що розвивається. Образ жертви в особі Лули Лендрі функціонує водночас на індивідуальному та символічному рівнях, розкриваючи системний тиск у світі модної індустрії й підкреслюючи зв’язок між особистою трагедією та ширшим соціальним контекстом. Вивчення цих трансформацій засвідчує, що архетипи забезпечують стабільність і впізнаваність, водночас залишаючись відкритими до змін. Їх використання в детективному жанрі не лише підтримує інтерес читача, а й гарантує здатність жанру відображати сучасні проблеми, поєднуючи традиції з новаторством.