ANALYSIS OF DETERMINING THE LEVEL OF FORMATION OF NONVERBAL COMPETENCE OF FUTURE COACHES OF TEAM SPORTS AS A COMPONENT OF THE LANGUAGE FACTOR OF PROFESSIONAL CULTURE

Abstract

The article is devoted to the study of the process of forming non-verbal competence as a component of language competence and an important element of the professional culture of future coaches of team sports in higher education institutions. The relevance of a globalized approach to the implementation of highly specialized skills and abilities in the process of professional training of specialists in the sports industry is emphasized. The content and awareness of students-future coaches of the basic concepts: "non-verbal competence", "non-verbal behavior", "non-verbal means", "non-verbal competence of the coach" is specified. An analysis of modern scientific achievements on the specified issues is carried out, on the basis of which the expediency of a comprehensive approach to the formation of language competence as a holistic formation is substantiated. Within the framework of the empirical stage of the study, a questionnaire was conducted among students of the Kharkiv Academy of Physical Culture in order to determine the estimated level of formation of non-verbal competence. Based on the generalization of theoretical provisions and survey results, criteria and indicators for assessing the level of development of relevant skills were determined. The correspondence of the obtained indicators to the low or high level of development of non-verbal competence was established, and their impact on the effectiveness of the professional activity of a team sports coach was analyzed. Special attention was paid to the role of non-verbal competence in intercultural professional interaction, in particular in the context of communication of the coach not only with the team, but also in a foreign language with representatives of the international sports environment (colleagues, judges, athletes from other teams, etc.). The importance of mastering non-verbal means of communication for the formation of the coach's authority in the team was emphasized. Analysis of the survey results revealed an insufficient level of development of non-verbal competence in first-year students of the field of "Coaching" and their limited awareness of the basics of non-verbal interaction, which may have negative consequences for the formation of the professional culture of the future coach. As a result, the need to review and update the methods of forming non-verbal competence in the educational process of higher education is formulated.

Статтю присвячено дослідженню процесу формування невербальної компетентності як складової мовної компетентності та важливого елементу професійної культури майбутніх тренерів командних видів спорту у закладах вищої освіти. Наголошено на актуальності глобалізованого підходу до впровадження вузькоспеціалізованих навичок і вмінь у процесі професійної підготовки фахівців спортивної галузі. Уточнено зміст та обізнанність студентами-майбутніми тренерами базових понять: «невербальна компетенція», «невербальна поведінка», «невербальні засоби», «невербальна компетентність тренера». Здійснено аналіз сучасного наукового доробку з означеної проблематики, на підставі якого обґрунтовано доцільність комплексного підходу до формування мовної компетенції як цілісного утворення. У межах емпіричного етапу дослідження проведено анкетування студентів Харківської академії фізичної культури з метою визначення оціночного рівня сформованості невербальної компетентності. На основі узагальнення теоретичних положень і результатів опитування визначено критерії та індикатори оцінювання рівня сформованості відповідних умінь. Встановлено відповідність отриманих показників до низького або високого рівня сформованості невербальної компетентності, а також проаналізовано їхній вплив на ефективність професійної діяльності тренера командних видів спорту. Особливу увагу приділено ролі невербальної компетентності у міжкультурній професійній взаємодії, зокрема в контексті спілкування тренера не лише з командою, а й іноземною мовою з представниками міжнародного спортивного середовища (колегами, суддями, спортсменами з інших команд тощо). Підкреслено значення володіння невербальними засобами комунікації для формування авторитету тренера в команді. Аналіз результатів анкетування виявив недостатній рівень сформованості невербальної компетентності у студентів першого курсу галузі «Тренерська діяльність» та їхню обмежену обізнаність щодо основ невербальної взаємодії, що може мати негативні наслідки для формування професійної культури майбутнього тренера. У підсумку сформульовано необхідність перегляду та оновлення методів формування невербальної компетентності в освітньому процесі вищої школи.