Мемуарна спадщина як джерело соціальної історії Української революції (1917-1921 рр.)

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено мемуарну спадщину як джерело соціальної історії Української революції 1917–1921 років. Проаналізовано спогади сучасників — від політичних лідерів і військових до студентів, селян і жінок — з метою реконструкції повсякденного життя, соціальних настроїв, ставлення до влади та державотворчих процесів. Особливу увагу приділено висвітленню суспільного життя в добу УНР, Української держави Павла Скоропадського, Директорії та ЗУНР. Встановлено, що мемуари, попри суб’єктивність, містять унікальну інформацію про соціально-економічні умови, духовний стан і поведінку різних верств населення. На основі аналізу запропоновано науково обґрунтоване тлумачення мемуарів як цінного джерела для вивчення соціальної історії революційної доби.

This master's thesis examines memoirs as a source of social history of the Ukrainian Revolution of 1917–1921. It analyzes the recollections of contemporaries—from political leaders and military personnel to students, peasants, and women—with the aim of reconstructing everyday life, social attitudes, attitudes toward authority, and state-building processes. Particular attention is paid to covering social life during the era of the Ukrainian People's Republic, Pavlo Skoropadskyi's Ukrainian State, the Directory, and the West Ukrainian People's Republic. It has been established that, despite their subjectivity, the memoirs contain unique information about the socio-economic conditions, spiritual state, and behavior of various segments of the population. Based on the analysis, a scientifically grounded interpretation of the memoirs as a valuable source for studying the social history of the revolutionary era is proposed.