Моніторинг та оцінка соціально-реабілітаційних послуг для осіб з інвалідністю: аналіз підходів до розробки індикаторів

Abstract

У статті розглядається проблема відсутності в Україні стандартизованих підходів до моніторингу й оцінювання соціально-реабілітаційних послуг для осіб з інвалідністю, зокрема дітей та їхніх сімей. Важливість моніторингу й оцінювання полягає в оптимізації використання ресурсів громад і забезпеченні відповідності послуг потребам їх отримувачів, а індикатори слугують ключовим інструментом для об’єктивного вимірювання ефективності та якості надання послуг, що дає змогу виявляти недоліки, впроваджувати найкращі практики та підвищувати рівень соціально-реабілітаційної допомоги. Соціально-реабілітаційні послуги є багатоаспектними й потребують комплексних індикаторів, які забезпечують всебічне охоплення всіх аспектів надання послуг. Методологія дослідження передбачала проведення кабінетного аналізу наукових публікацій та офіційних документів, відібраних у таких наукометричних базах, як Scopus, Web of Science, Google Scholar і ResearchGate. Контент-аналіз відібраних джерел допоміг ідентифікувати сучасні підходи до розробки індикаторів для моніторингу й оцінки соціально-реабілітаційних послуг. З’ясовано, що розробка таких індикаторів базується на таких теоретичних концепціях, як «реабілітації на рівні громади», концепція якості життя, а також на правозахисних документах, таких як Конвенція про права осіб з інвалідністю. Хоча наявні підходи враховують комплексний характер реабілітаційних послуг, вони не призначені безпосередньо для моніторингу й оцінки соціально-реабілітаційних послуг. Зазначене актуалізує необхідність розробки спеціалізованих індикаторів, які б давали змогу оцінювати ефективність їх надання дітям з інвалідністю та їх сім’ям, їх апробації, визначення інформаційної бази для визначеного переліку індикаторів.

The article discusses the problem of the lack of standardized approaches to monitoring and evaluation of social and rehabilitation services for people with disabilities, including children and their families, in Ukraine. The importance of their monitoring and evaluation lies in optimizing the use of community resources and ensuring that services meet the needs of their recipients, and indicators serve as a key tool for objectively measuring the effectiveness and quality of service delivery, which allows identifying shortcomings, implementing best practices and improving the level of social and rehabilitation assistance. Social and rehabilitation services are multidimensional and require comprehensive indicators that ensure comprehensive coverage of all aspects of service provision. The research methodology involved a desk-based analysis of scientific publications and official documents selected from such scientometric databases as Scopus, Web of Science, Google Scholar, and ResearchGate. The content analysis of the selected sources helped to identify modern approaches to the development of indicators for monitoring and evaluation of social rehabilitation services. It was found that the development of such indicators is based on such theoretical concepts as “community-based rehabilitation”, the concept of quality of life, as well as on human rights documents such as the Convention on the Rights of Persons with Disabilities. Although existing approaches take into account the complex nature of rehabilitation services, they are not designed to directly monitor and evaluate social and rehabilitation services. This necessitates the development of specialized indicators that would allow assessing the effectiveness of their provision to children with disabilities and their families, their testing, and determining the information base for a specific list of indicators.