Інтеграція нових лінгвокультурних кодів у мовну картину світу українців

Abstract

У статті досліджено проблему закритості/відкритості класів лінгвокультурем. Установлено тенденцію до поповнення мовно-культурного простору новими лінгвокультуремами. Ключовими джерелами лінгвокультурних одиниць, що виникли протягом останніх ста років, визначено народну мову та соціально-культурне тло. Хронологічно у розвідці представлено періоди від давнини до сучасності. Здійснено семантико-тематичну класифікацію одиниць на підставі їхнього значення, маркованості та функційного опціоналу, а також розподіл за хронологічними межами, до яких відсилають лінгвокультуреми, і основними сферами життєдіяльності людини. Виокремлено шість семантико-тематичних груп лінгвокультурем. Найбільш продуктивними класами визнано назви осіб та відомих постатей, назви літературних і пісенних творів та номени локусів (міст і містечок України, що пройшли реактуалізацію). Окремо винесено як лінгвокультурну групу маркери-вербалізатори війни у зв’язку зі стійкістю їхнього відтворення, закріпленістю в мовленні, структурною оформленістю та безеквівалентністю відносно інших мовно-культурних просторів. Установлено автономність семантико-тематичних груп лінгвокультурем, водночас зафіксовано взаємодію між різними класами одиниць. Функційний потенціал нових і новітніх лінгвокультурних одиниць окреслений, насамперед, через культуротвірну (формування культурного тла народу), аксіологічну (внаслідок збереження культурного смислу) та кумулятивну (через накопичувальну властивість) функції. Супровідними функціями визначено етнокультурологічну, образотвірну та текстотвірну. Виокремлено й інші особливості лінгвокультурних одиниць, як-от прецедентність та інтертекстуальність, унаслідок чого відбувається відсилання реципієнта до явищ і подій, котрі корелюють за своєю суттю із означеною лінгвокультуремою; здатність виступати матеріалом для оказіональних інтерпретацій (зі збереженням основної суті, закладеної в одиницю); можливість декодування у трансформованому вигляді; створення стійкого асоціативного тла, різноманітність конотацій (від позитивних до негативних) та їхньої трансформації протягом кількох років; здатність до реактуалізації та закріплення у свідомості мовців через аудіо-, відео-, текстову й графічну інформацію.

The article examines the problem of closedness/openness of classes by linguistic culture. There is an established tendency to replenish the linguistic and cultural space with new linguistic cultures. The key sources of linguistic and cultural units that emerged during the last hundred years are defined as the vernacular and the socio-cultural background. Chronologically, the period from ancient times to modern times is represented in the survey. Semantic and thematic classification of units based on their meaning, markedness and functional optionality, as well as distribution according to chronological boundaries to which linguocultures are referred, and the main spheres of human activity were carried out. Six semantic and thematic groups are distinguished by linguistic culture. Names of persons and famous figures, names of literary and song works, and names of loci (cities and towns of Ukraine that have undergone reactualization) are recognized as the most productive classes. Separately, as a linguistic and cultural group, markers – verbalizers of war in connection with the stability of their reproduction, anchored in speech, structural design and non-equivalence in relation to other linguistic and cultural spaces. The autonomy of semantic and thematic groups by linguistic culture is established, and at the same time, the interaction between different classes of units is recorded. The functional potential of the new and newest linguistic and cultural units is outlined primarily through culture-creating (forming the cultural background of the people), axiological (due to the preservation of cultural meaning) and cumulative (due to the accumulative property) functions. Accompanying functions are ethnocultural, image-creative and text-creative. Other features of linguistic and cultural units are singled out, such as precedent and intertextuality, as a result of which the recipient is referred to phenomena and events that are intrinsically correlated with the specified linguistic and cultural theme; the ability to act as material for occasional interpretations (while preserving the main essence embedded in the unit); the possibility of decoding in a transformed form; creation of a stable associative background, a variety of connotations (from positive to negative) and their transformation over several years; the ability to reactualize and fix in the minds of speakers through audio, video, text and graphic information.