Мовна біографія як джерело опису мовного життя інформанта

Abstract

Статтю присвячено аналізу методу мовної біографії як найбільш детального способу опису мовного життя комуніканта. Обґрунтовано, що в сучасних умовах війни, коли російськомовні українці переходять на державну мову спілкування, удосконалюючи свою мовну свідомість та переосмислюючи національну й мовну ідентичності, саме метод мовної біографії дозволяє фіксувати основні тенденції таких змін: психологічні моменти, причини й мотиви, що призвели до трансформацій у мовному житті інформантів. З’ясовано, що метод мовної біографії, яким часто користуються сучасні соціолінгвісти, – це форма глибинного наративного інтерв’ю, метою якого є опис усього життя людини з акцентом на аспекти, пов’язані з вивченням мови, зміною мовної поведінки, ставленням до мовного коду тощо. Під час проведення нашого дослідження ми записали 27 мовних біографій тривалістю 40–60 хв кожна. Застосування цього методу передбачає створення спеціального питальника, який вміщує важливі для опису мовного життя інформанта запитання. Зазвичай ці питання ми розділяємо на декілька блоків, а саме: загальні дані про респондента; дитинство й навчання в школі; сім’я, друзі, робота, дозвілля; ставлення до мов; мовні труднощі й конфлікти, особливості використання мовних кодів. У статті подано перелік запитань, які ми використовуємо під час проведення мовних інтерв’ю. Інтерв’ю з мовцями представлено у форматі диктофонних записів, які згодом розшифровані. З розшифрованих матеріалів мовних біографій ми маємо можливість не лише дізнатися інформацію про особисті психологічні моменти, що пов’язані з використанням мови / мов, але й простежити особливості розвитку мовної ситуації в країні загалом. Зважаючи на специфіку застосування цього методу, окрім особистих міркувань респондентів стосовно мовних питань, ми отримуємо також багатий емпіричний матеріал, що дозволяє схарактеризувати рівень володіння мовою опитаних. Доведено, що метод мовної біографії не є кількісним, позаяк він не підкріплений жодними статистичними даними, однак він дозволяє простежити основні тенденції зміни мовної поведінки й мовної свідомості респондентів. Зроблено висновок про актуальність методу на сучасному етапі вивчення трансформацій мовної ситуації в державі у період повномасштабної війни.

The article is devoted to the analysis of the language biography method as the most profound way of describing the language life of the communicator. It argues that this method is very important nowadays in the period of Russian-Ukrainian war. Russian-speaking Ukrainians now switch to the state language of communication, improve their language consciousness, rethink their national and language identity. The method of language biography allows to record the main trends of such changes: psychological moments, reasons and motives that led to the transformations in the language life of the informants. It is found that the method of language biography is the form of in-depth narrative interview, the purpose of which is to describe the whole life of the person with the emphasis on aspects related to language learning, changing language behavior, attitudes towards language codes, etc. We have recorded 27 language biographies (40–60 minutes) during our research. The application of this method involves the creation of the special questionnaire that contains questions, which are important for describing the language life of the informant. We usually divide these questions into several blocks: general data about the respondent; childhood and school; family, friends, work, leisure time; attitude to languages; language difficulties and conflicts, peculiarities of using language codes. The article provides the list of questions that we use, conducting language interviews. Interviews with speakers are presented in the format of dictaphone recordings, which are later transcribed. On the basis of the deciphered materials of language biographies we have the opportunity to learn not only information about personal psychological moments related to the use of languages, but also to trace the peculiarities of the development of the language situation in the country in general. It is proved that the method of language biography is not quantitative, as it is not supported by any statistical data, but it allows to trace the main trends of changes in the language behavior and language consciousness of the respondents. The conclusion is made about the relevance of this method at the current stage of studying the transformations of the language situation in Ukraine during the full-scale Russian-Ukrainian war.