Есеїстичне письмо як художня практика (на прикладі збірки есеїв «25 есе про головне»)

Abstract

У статті осмислено та обґрунтувано явища есеїстичного письма в контексті сучасної гуманітаристики, зокрема літературного процесу від античності до сучасності, на прикладі збірки есеїв «25 есе про головне». Статтю присвячено науковому осмисленню поняттю есею як літературного твору та самостійного жанру, котрий, попри дискусійність у традиційному літературознавстві, претендує на утвердження самодостатності. Стаття репрезентує різні тенденції та напрями літературно-критичного осмислення порушеного питання. Передусім, ідеться про наукові позиції, представлені у працях О. Гук, Н. Іванової, Т. Конєвої, К. Сільман, С. Шебеліста, Т. Шевченко. Серед основних питань, порушених у статті, – роль та місце, походження та поетологічні особливості есеїстики. У статті йдеться, що есеїстичне письмо неодноразово спричиняло переосмислення традиційних уявлень про художню форму та зміст, репрезентуючи закономірне зацікавлення українського письменства, що згодом репрезентувалось у проблематиці, художніх властивостях жанру, прагненнях внести корективи до стильової парадигми. Отже, есеїстика завдяки межовості своєї форми вражає різноплановістю та політематичністю, що спричинило низку ознак, котрі репрезентують аналізований жанр: логічність викладу думок; дбайливе ставлення до художньої форми; вираження нового, субʼєктивного судження про щось (на першому плані субʼєктивність особистості автора); образність, афористичність, використання свіжих метафор, нових поетичних образів; розмовна інтонація та лексика; розмаїте тематичне спрямування (за С. Шебелістом). На матеріалі текстів збірки «25 есе про головне» проаналізовано теоретичні засади есею, ознаки та ключові його риси. Серед текстів збірки було виділено й осмислено есеї Т. Прохаська «Багато в малому», Я. Довгана «Мені тринадцятий виповнювався», С. Жадана «Багато в малому», Л. Белея «Що для мене важливо» з погляду відповідності теоретичним ознакам (за С. Шебелістом), а також здійснено контекстуальний огляд творів Т. Возняка, К. Бабкіної, В. Єшкілєва тощо.

The article comprehends and substantiates the phenomena of essayistic writing in the context of modern humanities, in particular the literary process from antiquity to the present, on the example of the collection of essays “25 Essays on the Main”. The article is devoted to the scientific comprehension of the concept of the essay as a literary work and an independent genre, which, despite being controversial in traditional literary studies, claims to be self-sufficient. The article represents various trends and directions of literary and critical comprehension of the issue. First of all, it refers to the scientific positions presented in the works of O. Huk, T. Konyeva, N. Ivanova, K. Silman, S. Shebelist, and T. Shevchenko. Among the main issues raised in the article are the role and place, origin, and poetological features of essayism. The article states that essayistic writing has repeatedly led to a rethinking of traditional ideas about artistic form and content, representing the natural interest of Ukrainian literature, which was subsequently represented in the problems, artistic properties of the genre, and the desire to make adjustments to the stylistic paradigm. Thus, the essay, due to the boundary nature of its form, impresses with its diversity and polythematicity, which has led to a number of features that represent the analyzed genre: logical presentation of thoughts; careful attitude to the artistic form; expression of a new, subjective judgment about something (in the foreground – the subjectivity of the author’s personality); imagery, aphorism, use of fresh metaphors, new poetic images; conversational intonation and vocabulary; diverse thematic focus (according to S. Shebelist). Shebelist). On the basis of the texts of the collection “25 Essays on the Main”, the theoretical foundations of the essay, its features and key features are analyzed. Among the texts of the collection, the essays by T. Prokhasko “Bahato v malomu”, Ya. Dovhan “Meni trynadtsiatyi mynalo”, S. Zhadan “Bahato v malomu”, L. Belei “Shcho dlia mene vazhlyvo” were singled out and comprehended in terms of compliance with theoretical features (according to S. Shebelist), and a contextual review of the works by T. Voznyak, K. Babkina, V. Yeshkilev, etc. was carried out.