Please use this identifier to cite or link to this item:
http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/34721
Title: | Стильове розмаїття українського церковно-монодійного співу (на прикладі жанру кондака) |
Other Titles: | Stylistic Variety of Ukrainian Church Monody Singing (on the Example of the Kontakion Genre) |
Authors: | Жулковський, Богдан Євгенович |
Bibliographic description (Ukraine): | Жулковський Б. Є. Стильове розмаїття українського церковно-монодійного співу (на прикладі жанру кондака) // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Мистецтвознавство. Київ, 2024. Вип. 51. С. 92–99. DOI : https://doi.org/10.31866/2410-1176.51.2024.318360 |
Issue Date: | 2024 |
Keywords: | монодійний спів жанр кондака пападичний стиль кондакарний стиль київський наспів грецький наспів болгарський наспів monophonic singing kontakion genre papadic style kontakarion style Kyiv chant Greek chant Bulgarian chant |
Series/Report no.: | Мистецтвознавство; |
Abstract: | Мета статті — виявити стильове розмаїття сакральної монодії Київської митрополії за понад
тисячолітню історію розвитку (на прикладі жанру кондака). Результати дослідження. Історію побутування
кондака в українській церковно-співацькій традиції поділено на чотири періоди: 1) ХІ–ХІV ст. —
мелізматичні кондаки фіксували в Кондакарях, а силабічні — у знаменних або ненотованих Мінеях
і Тріодях; 2) XV – перша половина XVI ст. — кондаки записували виключно в ненотованих рукописах
та стародруках; 3) від середини XVI ст. кондаки наявні в невменних і нотолінійних Iрмологіонах,
а також у ненотованих Анфологіонах, Мінеях і Тріодях (містили спеціальні діакритичні символи);
4) від другої чверті ХІХ ст. піснесніви трапляються у нотованих Гласопіснцях, Напівниках, Простопініях
та Піснословах (створених в Україні та за кордоном) і в ненотованих кодексах (Октоїхи, Мінеї, Тріоді
Постові й Цвітні). Наукова новизна полягає в: 1) констатації стильового розмаїття богослужбового
співацького мистецтва Київської митрополії протягом її довготривалої історії; 2) обґрунтуванні тяглості
та консеквентності процесу побутування монодійного співу на українських землях від Княжої доби
до новітньої епохи; 3) визначенні стилів і наспівів, типових для українських кондаків (кондакарний
і знаменний у добу Середньовіччя; київський, грецький і болгарський у ранньомодерну епоху; галицький
та закарпатський у ХІХ–ХХІ ст.); 4) підтвердженні стильової спадковості між кондакарним (пападичним)
стилем і болгарським наспівом, що наявний в українських нотолінійних Ірмологіонах; 5) зауваженні
усної традиції передачі монодійних наспівів (на глас і подобен), котра існувала паралельно до писемної
фіксації кондака упродовж всієї його історії. Висновки. Попри значні зміни в ступені розспівності
(мелізматичний, невматичний, силабічний), манері та способі виконання (респонсорний, гімнічний)
і методах фіксації (невменний, нотолінійний, без нотації), кондаки зберегли монодійний склад, який
допомагав вірянам «єдиними устами та єдиним серцем» оспівувати Бога. The aim of the article is to reveal the stylistic variety of the sacred monody of Kyiv Metropolis over the thousand-year history of development (on the example of the kontakion genre). Results. The history of the kontakion presence in the Ukrainian church singing tradition is divided into four periods: 1) 11th–14th centuries — melismatic kontakia were recorded in Kondakarions, and syllabic kontakia — in notated or unnotated Menaions and Triodions; 2) 15th – first half of the 16th centuries — kontakia were recorded exclusively in unnotated manuscripts and old prints; 3) since the middle of the 16th century, kontakia were presented in neumes and staff-notation Heirmologions, as well as in unnotated Anphologions, Menaions and Triodions (they contained special diacritical symbols); 4) since the second quarter of the 19th century, hymns appeared in notated Glasopisntsi, Napivnyky, Prostopiniia, Pisnoslovy (created in Ukraine and abroad) and in unnotated coded messages (Octoechos, Menaions, Triodions, Post and Tsvitni). The scientific novelty consists in the following: 1) ascertaining the stylistic variety of liturgical singing art of Kyiv Metropolis during its long term history; 2) grounding the duration and consistency of the process of monody singing in Ukrainian lands from the Palatine era to the modern times; 3) determining styles and chants typical of Ukrainian kontakia (kontakarion and prominent in the Middle Ages; Kyiv, Greek and Bulgarian in the early modern era; Galician and Transcarpathian in the 19th–21st centuries); 4) confirming a stylistic heredity between the kontakarion (papadic) style and the Bulgarian chant, which was present in the Ukrainian staff-notation Heirmologions; 5) observing an oral tradition of transmission of monodic chants (echos, podoben), which existed simultaneously to the written record of the kontakion during all its history. Conclusions. In spite of significant changes in the degree of singing (melismatic, neumatic, syllabic), manner and method of performance (responsorian, hymnic) and methods of fixation (neumes, staff-notation, without notation), kontakia preserved a monodic composition, that helped spiritual people to praise God “with one mouth and one heart”. |
URI: | http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/34721 |
ISSN: | 2410-1176 2616-4183 |
Appears in Collections: | Статті |
Files in This Item:
File | Description | Size | Format | |
---|---|---|---|---|
Zhylkovskuj_Visnuk_Must.pdf | 1,26 MB | Adobe PDF | View/Open |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.