Інформальні практики у вивченні іноземної мови у педагогічному вузі

Abstract

У статті відзначено, що у світлі бурхливих політичних, соціальних та культурних змін, а також завдяки розвитку концепції безперервної освіти людини саме поняття «освіта» сьогодні виразно сприймається як щось ширше та складніше, ніж просто «формальна освіта». У результаті аналізу наукових джерел уточнено специфіку «професійної підготовки», яку можна трактувати одночасно як процес професійного становлення індивіда та як результат цього становлення, який за допомогою формування компетенцій, що дозволяють використовувати неперервну освіта протягом усього життя (трудової діяльності), буде оновлюватися з часом та відповідати поточним запитам у суспільстві та професії. Виходячи із розмежування трьох видів освіти: формальної, неформальної та інформальної, автори статті трактують інформальну освіту як індивідуальну пізнавальну діяльність, що збігається зі структурою та стилем життя і тому має всепроникний, проте не цілеспрямований характер, а також розгля-дається як ефективний спосіб накопичення практичного життєвого і, зокрема, особистісно-професійного досвіду. Інформальна освіта мотивує переглядати свої можливості і знову звертатися до формальної та неформальної освіти, виходячи з внутрішніх посилів, заповнювати втрачені знання, вміння та навички, але вже з погляду накопиченого особистісно-професійного досвіду та практичної необхідності на основі відрефлексованої професійно-практичної діяльності, тобто усвідомлено і вибірково підходячи до освітнього процесу. Доведено, що неформа- льні практики у сфері освіти використовуються для професійного розвитку студентів. Нові механізми навчання сприяють виперед- жаючому навчанню, створюють умови для можливості стати суб’єктом цілісного простору безперервної освіти. Використання неформальних практик показує, що обсяг завдань, з якими стикаються педагоги, максимально різноманітний та виходить за межі традиційної освіти. Виступаючи експериментальними майданчиками для сучасних рішень, ці практики стають джерелами інноваційних педагогічних технологій, форматів та підходів, які в майбутньому можуть бути інтегровані у загальноприйняту систему викладання. Зроблено спробу довести, що існуючі неформальні практики дозволяють представникам різних педагогічних сфер знайти нові відповідні рішення, які відповідають вимогам часу.

The article notes that in the light of rapid political, social and cultural changes, as well as thanks to the development of the concept of continuous human education, the concept of "education" today is clearly perceived as something broader and more complex than just "formal education". As a result of the analysis of scientific sources, the specifics of "professional training" were specified, which can be interpreted simultaneously as the process of professional formation of an individual and as the result of this formation, which will be updated over time with the help of the formation of competencies that allow the use of continuous education throughout life (work activity) and respond to current demands in society and the profession. Based on the distinction between three types of education: formal, informal and informal, the authors of the article interpret informal education as an individual cognitive activity that coincides with the structure and style of life and therefore has an all-pervasive, but not purposeful character, and is also considered as an effective way of accumulating practical life experience and, in particular, personal and professional experience. Informal education motivates to review one's possibilities and turn to formal and informal education again, based on internal messages, to fill lost knowledge, skills and abilities, but already from the point of view of accumulated personal and professional experience and practical necessity on the basis of reflected professional and practical activity, i.e. realized and selectively approaching the educational process. It has been proven that informal practices in the field of education are used for the professional development of students. New learning mechanisms contribute to anticipatory learning, create conditions for the opportunity to become a subject of a holistic space of continuous education. The use of informal practices shows that the scope of tasks faced by teachers is as diverse as possible and goes beyond traditional education. Acting as experimental sites for modern solutions, these practices become sources of innovative pedagogical technologies, formats and approaches, which in the future can be integrated into the generally accepted teaching system. An attempt was made to prove that the existing informal practices allow representatives of various pedagogical fields to find new appropriate solutions that meet the requirements of the time.