Колективна вільна імпровізація: дослідницький аналіз контекстного сприйняття структури

Abstract

Мета роботи – здійснити порівняльний аналіз сприйняття колективної вільної імпровізації у різних творчих контекстах. Методологія дослідження спирається на системно-структурний, аналітично-прогностичний і компаративістський підходи. Наукова новизна – обґрунтування гіпотези про ототожнення слухачем струк- турних елементів вільної імпровізації і сучасної академічної композиції у різних контекстах. Висновки. У процесі порівняльного аналізу сегмен- тування респондентами обох груп десяти різних записів (таких визна- них колективних виконавців вільної імпровізації, як Джордж Льюїс, Еван Паркер, Жоель Леандр, Дерек Бейлі та інших) і здійснення вирів- нювання цих сегментацій у різних контекстах, було визначено збіги у характеристиці композицій впродовж певного часових проміжків [t – Δt; t + Δt]. Загалом було сприйнято 118 послідовностей із середнім значенням 5,9 послідовностей на частину. Загальне середнє значення всіх тривалостей становило 43,01 секунди зі стандартним відхиленням 21,14 секунди. Результати показали високий ступінь подібності сприй- нятої структури: 64% сегментів перекривалися протягом 5-секунд- ного кадру та 71% протягом 10 секунд. Крім того, ми засвідчили дві різні позиції: 1) інтоновані сигнали не залежать від породжувального (музичного) процесу; 2) формальна структура музичної композиції існує у різних творчих процесах, незважаючи на суб’єктивність естетичного досвіду. Цей експеримент наочно демонструє, наскільки контекстна інформація є фундаментальною для нашого сприйняття та суб'єктив- ної оцінки твору мистецтва. Однак, навіть якщо ми не маємо цієї кон- текстної інформації, ми схильні шукати підказки на підтримку певних уявлень, які раніше були сконструйовані в нашій базі знань. Результати пропонованого експерименту є першим кроком до аналізу властивос- тей сегментаційної форми та структури колективної вільної імпрові- зації порівняно з сегментацією нетональної сучасної музики. Предме- том подальших досліджень може стати якість сприйняття музичної структури в колективній вільній імпровізації і створення такої струк- тури в реальному часі на практиці.

Comparative analysis of the perception of collective free improvisation in different creative contexts. Research Methodology. The research methodology is based on systemic-structural, analytical and prognostic, and comparative approaches. The scientific novelty is the substantiation of the hypothesis that the listener identifies the structural elements of free improvisation and modern academic composition in different contexts. Conclusions. In the course of the comparative analysis of the segmentation of ten different recordings by the respondents of both groups (such recognised collective free improvisation performers as George Lewis, Evan Parker, Joel Leander, Derek Bailey and others) and the alignment of these segmentations in different contexts, the coincidences in the characteristics of the compositions during certain time intervals [t - Δt; t + Δt] were identified. A total of 118 sequences were perceived, with an average of 5.9 sequences per part. The overall mean of all durations was 43.01 seconds with a standard deviation of 21.14 seconds. The results showed a high degree of similarity in the perceived structure: 64% of the segments overlapped within 5 seconds and 71% within 10 seconds. We also found two distinct positions: 1) intonation signals are independent of the generative (musical) process; 2) the formal structure of a musical composition exists in different creative processes, despite the subjectivity of aesthetic experience. So, this experiment, although simple, is a first step into analyzing the properties of the segmentational form and structure of collective free improvisation when compared to segmentation of non-tonal contemporary music. This experiment showed that there is a significant percentage of similarities in how subdivisions of the pieces were made by the group in which the piece were contextualized as being improvisations and in the other group where the pieces were contextualized as being compositions. Also, listeners tend to evaluate the lengths of the sequences in a similar manner, although their duration seems to have a dependence in the number of instruments of the piece. Further research will tell us about the qualities of these sequences and how they interact – both between similar pieces and different ones. However, knowing that these similarities and dependencies exist can lead us to better comprehend not only the perception of structure in collective free improvisation but the creation of a real-time structure in the practice.