Громади в мирний час та в умовах війни (рецензія на книжку Д. Палатної та Т. Семигіної «Згуртування громади: соціальний вимір»)

Abstract

Розвиток соціальних послуг на рівні територіальних громад для тих, хто цього потребує, можна вважати одним із ключових аспектів вітчизняної соціальної політики. Особливо це питання стало актуальним в час російсько-української війни, той період, коли кількість тих, хто потребує послуг підтримки і допомоги, невпинно зростає. Наразі створення ринку надавачів соціальних послуг різного рівня підпорядкування (державних, комунальних, недержавних) є сьогодні прерогативою держави. Розподіл відповідальності за фінансування соціальних послуг для отримувачів між державою місцевими органами самоврядування юридичними та фізичними особами самими отримувачами дозволить просунути цю ідею на місцях і сформувати дієву мережу закладів соціальної сфери, здатних якісно надати соціальні послуги на місцях. Запровадження єдиних підходів стандартів до надання соціальних послуг зробить систему відкритою та доступною для отримувачів розширення переліку самих соціальних послуг дозволить задовольнити потреби ширшого спектру клієнтів. Усі перелічені вищі аспекти держава органи місцевого самоврядування намагаються реалізувати у дії. Проте питання браку ресурсів залишається гострим. Саме тому згуртування громади задля вирішення соціальних проблем і розвитку соціальних послуг можна розглядати як один з варіантів розв’язання ситуації із відсутністю ресурсів. У монографічному виданні за авторства Д. Палатної та Т. Семигіної (2024) представлено значну теоретичну та практичну базу процесу згуртування територіальних громад в умовах децентралізації.