Перспективи впровадження методу ненасильницької комунікації в соціальній роботі в Україні під час війни та повоєнного відновлення

Abstract

Колектив авторів провів системну роботу щодо аналізу використання методу ненасильственних комунікацій в різних сферах соціальній роботі в Україні та інших країнах світу. Під час проведення дослідження колектив авторів спирався на комплексний підхід, порівняльний аналіз, а також було проведене фокус-групове дослідження, яке виявило необхідність трансформації системи соціального обслуговування у цій сфері. Метою дослідницької роботи є аналіз перспективи ефективного впровадження методу ненасильницьких комунікацій у соціальній роботі в Україні під час війни та повоєнного відновлення. Ми звернули увагу на збільшення різноманітних проявів насильства в Україні під час війни, що відобразилось і у актуалізації питання булінгу у освітніх закладах, випадків сімейного насильства та у збільшенні злочинів насильницького характеру в суспільстві в цілому. На нашу думку метод ненасильницьких комунікацій корисний для соціального працівника в роботі з агресором та жертвою, так як він містить потужну етичну та педагогічну складові. В результаті ми прийшли до висновок, що Україні потрібна перебудова системи соціального обслуговування, яка б сприяла розв’язанню проблеми насильства в країні. Основою для оптимізації соціального обслуговування має стати перегляд стандартів у сфері освіти та педагогіки, ненасильницьке переосмислення відносин «соціальний працівник – отримувач соціальної послуги», а також перезапуск судово-соціальної служби. Спираючись на проведену дослідницьку роботу ми робимо висновок, що впровадження методу ненасильницьких комунікацій у соціальній роботі в Україні має багато перепон військово-політичного, суспільно-державного та організаційного характеру, але зміни у соціальній сфері в Україні потрібні вже зараз. Фактично це потреба у кардинальних змінах у соціальній роботі з проявами насильства, а також потреба у партнерській роботі щодо відновлення гуманістичного та ненасильницького простору в Україні, починаючи з сім’ї. Вона тут виступає як основа для повоєнного соціального відновлення.

The team of authors conducted systematic work on the analysis of the use of the method of nonviolent communication in various areas of social work in Ukraine and other countries of the world. During the research, the team of authors relied on a comprehensive approach, comparative analysis, and a focus group study was conducted, which revealed the need to transform the social service system in this area. The purpose of the research work is to analyze the prospects for the effective implementation of the nonviolent communication method in social work in Ukraine during the war and post-war reconstruction. We drew attention to the increase in various manifestations of violence in Ukraine during the war, which was reflected in the actualization of the issue of bullying in educational institutions, cases of violence in the family, and in the increase in violent crimes in society as a whole. In our opinion, the method of nonviolent communication is useful for a social worker in working with an aggressor and a victim, as it contains a powerful ethical and pedagogical component. As a result, we concluded that Ukraine needs a restructuring of the social service system, which contributed to solving the problems of the population in the country. The basis for the optimization of social services should be a review of standards in the field of education and pedagogy, a non-violent rethinking of the relationship «social worker - recipient of social services», as well as the restart of the judicial and social service. Based on the conducted research, we conclude that the implementation of the method of nonviolent communication in social work in Ukraine has many obstacles of a military-political, socio-state and organizational nature, but changes in the social sphere in Ukraine are needed now. In fact, this is the need for radical changes in social work with manifestations of violence, as well as the need for partnership work to restore a humanistic and non-violent space in Ukraine, starting with the family. Here the family acts as a basis for post-war social recovery.