Мікрокваліфікації у соціальній роботі: міжнародний досвід

Abstract

Мікрокваліфікації, як новітня форма короткострокового навчання, стали важливим інструментом для підвищення кваліфікації фахівців у різних галузях. Метою дослідження є аналіз міжнародного досвіду впровадження мікрокваліфікацій у сфері соціальної роботи, визначення їхнього наповнення та переваг, а також формування рекомендацій щодо використання цих освітніх практик у національній системі. Досвід США та Ірландії демонструє, як мікрокваліфікації можуть сприяти розвитку професійних навичок та адаптації до сучасних викликів. У США мікрокваліфікації пропонуються як для студентів університетів, так і для ліцензованих соціальних працівників. Вони можуть бути окремими програмами або частиною ширших освітніх програм, що дозволяє гнучко підходити до навчання. Ірландія зосереджує увагу на безперервному професійному розвитку працівників соціальної сфери, впроваджуючи мікрокваліфікації у форматі онлайн-курсів із фіксованими датами. Порівняння підходів цих країн дозволяє виділити кілька ключових моментів. У США основний акцент робиться на додатковій спеціалізації та продовженні ліцензії соціальних працівників, тоді як в Ірландії мікрокваліфікації спрямовані на інновації у соціальній роботі та політиці, а також на підтримку професійного розвитку. Обидві країни використовують акредитацію програм для забезпечення їхньої якості та визнання на національному рівні. Для України впровадження мікрокваліфікацій у соціальній роботі може стати значним кроком у підвищенні кваліфікації фахівців, особливо в контексті швидких соціальних та технологічних змін. Важливими завданнями є створення гнучких навчальних програм, активне залучення фахівців-практиків, розвиток партнерств між університетами та організаціями, а також забезпечення прозорості інформації про мікрокваліфікації. На часі - запровадження системи безперервного професійного розвитку, регулювання вимог до провайдерів соціальних послуг та створення кар'єрних можливостей для соціальних працівників, які стимулюватимуть отримання мікрокваліфікацій.

Micro-credentials, as a contemporary form of short-term learning, have become a vital tool for enhancing professionals' qualifications across various fields. This research aims to analyze the international experience of implementing micro-credentials in social work, determining their content and advantages, and forming recommendations for their use in the national system. The experiences of the USA and Ireland demonstrate how micro-credentials can contribute to the development of professional skills and adaptation to modern challenges. In the USA, micro-credentials are offered to both university students and practicing social workers. They can be standalone programs or part of broader educational initiatives, allowing for flexible learning approaches. Ireland focuses on continuous professional development for social sector workers, implementing micro-credentials through online courses with fixed dates. Comparing these countries' approaches highlights several key points. In the USA, the emphasis is on additional specialization and license renewal for social workers, while in Ireland, micro-credentials target innovations in social work and policy, along with supporting professional development. Both countries use program accreditation to ensure quality and national recognition. For Ukraine, implementing micro-credentials in social work can be a significant step in enhancing professionals' qualifications, especially given rapid social and technological changes. Essential tasks include creating flexible educational programs, actively involving practicing professionals, fostering partnerships between universities and organizations, and ensuring transparency in micro-credential information. Additionally, there is a pressing need for implementing a system of continuous professional development, regulating requirements for social service providers, and creating career opportunities for social workers, incentivizing micro-credential attainment.