Лінгвальні особливості перекладу роману К. Д. Флореску «Якоб вирішує любити»

Abstract

Статтю присвячено дослідженню лексичних, стилістичних та текстових особливостей роману Каталіна Доріана Флореску «Якоб вирішує любити» та його перекладу, здійсненого Юрієм Богдановичем Прохаськом. Основним методом дослідження є порівняльний, який уможливлює отримання інформації про корелятивність окремих елементів текстів оригіналу та перекладу. Вона зумовлюється як відносинами між мовами, що беруть участь у перекладі, так і екстралінгвістичними чинниками, що впливають на процес перекладу. Також у статті використовуються описовий, контекстуальний та апроксимативно-статистичний методи дослідження. Визначено, що автор роману тяжіє до глибокого психологізму, а ще детально змальовує предмети матеріального світу. Це відбувається на межі культур і національної приналежності, що вплинуло на стиль твору. Переклад же вирізняється добором нестандартних варіантів, якщо брати до уваги норми літературної української мови. У роботі аналізується безеквівалентна лексика та якими способами перекладач упорався з труднощами її відтворення. Наведено приклади застарілої лексики, за допомогою якої передається дух зображеної епохи. Визначено основні принципи, яких потрібно дотримуватися під час відтворення українською мовою часово-просторової лексики. Звернено увагу на значення слів у різних проміжках часу. Наведено приклади перекладу епітетів за допомогою дотепних еквівалентів української мови, близьких вітчизняному читачеві. Метафори передано за допомогою точного перекладу, субституції, компенсації, парафрази. В останній частині розкрито тематику, індивідуальний стиль та колорит текстів оригіналу й перекладу. Зокрема, автор детально описує сільські реалії, тож завдання перекладача – максимально зберегти спосіб викладу письменника, при цьому не спотворити його належне сприйняття читачем. Тому він адаптовує текст до тієї міри, щоб не приховати цей стиль та не викривити іншомовну культуру. Як результат, мова перекладу дуже багата й насичена цікавими, влучними і нечасто вживаними словами, що стало «візитівкою» перекладача.

The article is dedicated to the investigation of lexical, stylistic, and textual features of the novel “Jaсob Decides to Love” by Catalin Dorian Florescu and its translation by Yuriy Prohasko. The main research method employed is a comparative one, allowing for the examination of the correlation of individual elements between the original text and the translation. This correlation is influenced by both the relationships between the languages involved in the translation and extralinguistic factors affecting the translation process. Descriptive, contextual, and approximative-statistical research methods are also used in the article. It is determined that the author of the novel tends towards deep psychological insight and meticulously depicts objects of the material world. This occurs at the intersection of cultures and national identities, influencing the style of the work. The translation, on the other hand, stands out for the selection of non-standard variants, considering the norms of literary Ukrainian language. The article deals with non-equivalent vocabulary and explores how the translator coped with the difficulties of its reproduction. Examples of outdated vocabulary are provided, conveying the feeling of the depicted era. The fundamental principles to be followed when reproducing Ukrainian temporospatial vocabulary are identified, emphasizing the meaning of words over different time periods. Examples of the translation of epithets using witty equivalents in Ukrainian, close to the native speaker, are presented. Metaphors are conveyed through precise translation, substitution, compensation, and paraphrase. The last part delves into the themes, individual style, and atmosphere of the original and translated texts. The author particularly describes rural realities, and the translator’s task is to preserve the writer’s narrative style to the extent that it does not distort the reader’s proper perception. Therefore, the translator adapts the text enough not to conceal this style and not to distort the foreign culture. As a result, the language of the translation is very rich and filled with interesting, apt, and rarely used words, becoming one of the translator’s specific characteristics.