Програма фізичної реабілітації дітей 10-13 років з переломами кісток нижньої третини передпліччя

Abstract

Переломи кісток верхніх кінцівок займають друге місце серед усіх травматичних ушкоджень, що виникають у дитячому віці. Це пов’язано з анатомічними особливостями будови кісток у дітей та захисною функцією кінцівки під час падіння. Серед усіх переломів верхньої кінцівки, переломи кісток нижньої третини передпліччя становлять 32-35% випадків та вважаються «специфічними» за локалізацією у дитячому віці. У лікувальній тактиці переважає закрита репозиція кісткових уламків та фіксація кінцівки гіпсовою пов’язкою. Мета дослідження: розробити програму післятравматичної фізичної реабілітації дітей 10-13років з переломами кісток нижньої третини передпліччя. Завдання дослідження: проаналізувати стан проблеми, щодо розробки програми фізичної реабілітації дітей, що перенесли травму опорно-рухового апарату; розробити індивідуальну програму фізичної реабілітації дітей 10-13 років на прикладі переломів кісток нижньої третини передпліччя. Результати. Визначено три періоди фізичної реабілітації, які умовно поділено на: іммобілізаційний, функціональний та тренувальний. Розроблено програму фізичної реабілітації та технологічну схему проведення кінезитерапевтичних заходів у процесі фізичної реабілітації дітей 10-13 років із переломами кісток нижньої третини передпліччя та комплекси вправ орієнтовані на поступове збільшення амплітуди рухів у променево- зап’ястковому суглобі і профілактику розладів функціонального стану м’язів травмованого сеґменту. Висновки: Під час розробки технологічної схеми проведення кінезитерапевтичних заходів у процесі фізичної реабілітації дітей 10-13 років із переломами кісток нижньої третини передпліччя, необхідно формувати періоди та етапи реабілітації, їх загальні і спеціальні завдання, враховуючи вид та характер перелому, патологічні процеси, що відбуваються у травмованому сеґменті, індивідуальні особливості дитини та наявність супутніх захворювань. Комплекси вправ при цьому орієнтовані на поступове збільшення амплітуди рухів у променево-зап’ястковому суглобі та профілактику розладів функціонального стану м’язів травмованого сеґменту. Подальші дослідження полягають у експериментальній перевірці ефективності індивідуальної програми фізичної реабілітації дітей 10-13 років на прикладі переломів кісток нижньої третини передпліччя.

Fractures of the upper extremities took second place among all traumatic injuries that occur in childhood. This is related to the anatomical features of the bone structure and the protective function of limb during a fall. Upper extremities fractures especially lower third of the forearm account for 32-35% of cases and considered “specific” by localization in childhood. Fracture repositioning of bone fragments and plaster bandage fixation are prevailing in the treatment tactics. The purpose of the study: to develop a program of post-traumatic physical rehabilitation of children aged 10-13 years with fractures of the bones of the lower third of the forearm. The task of the research: to analyze the state of the problem regarding the development of a physical rehabilitation program for children who have suffered injuries of the musculoskeletal system; to develop an individual physical rehabilitation program for children aged 10-13 using the example of bone fractures of the lower third of the forearm. The results. Three periods of physical rehabilitation are defined, which are conditionally divided into: immobilization, functional and training. A program of physical rehabilitation and a technological scheme for carrying out kinesiotherapeutic measures in the process of physical rehabilitation of children aged 10-13 years with fractures of the bones of the lower third of the forearm have been developed, and sets of exercises are focused on the gradual increase in the amplitude of movements in the carpal joint and the prevention of disorders of the functional state of the injured muscles segment. Conclusions: During the development of a technological scheme for carrying out kinesiotherapeutic measures in the process of physical rehabilitation of children aged 10-13 years with fractures of the bones of the lower third of the forearm, it is necessary to form the periods and stages of rehabilitation, their general and special tasks, taking into account the type and nature of the fracture, the pathological processes taking place in the injured segment, individual characteristics of the child and the presence of concomitant diseases. At the same time, the sets of exercises are aimed at gradually increasing the amplitude of movements in the radiocarpal joint and preventing disorders of the functional state of the muscles of the injured segment. Further research consists in experimental verification of the effectiveness of an individual program of physical rehabilitation of children aged 10-13 years using the example of fractures of the bones of the lower third of the forearm.