Міжжанрова дифузія у православній гімнографії (на прикладі піснеспівів тропарної субсистеми)

Abstract

Здійснено комплексну та багатоаспектну характеристику феномена міжжанрової дифузії на матеріалі піснеспівів тропарної субсистеми. Застосовано ряд загальнонаукових та спеціальних методів і підходів, зокрема музикознавчих (порівняльних та аналітичних), культурологічних, історичних, філологічних, літургічних, теологічних. Апробовано методику аналізу окремих гімнів за вісьмома жанровими ознаками (розробка Олени Шевчук на основі досліджень інших музикознавців, зокрема Іоанна Ґарднера та Ірини Безуґлової). Уперше в українській музичній медієвістиці до компаративних студій залучено раритетні тропарні жанри — троїчні, мученичні, мертвенні, славники, вхідні та відпустові. По-новому окреслено проблему жанрової типології та жанрової ієрархії в гімнографії, взаємозв’язку літургічних жанрів із гомілетичними, евхографічними та біблійними. Виявлено кілька взаємопов’язаних рівнів міжжанрової дифузії у тропарях, сідальнах, іпакоях, монострофних кондаках, інших споріднених піснеспівах. Виокремлено з них три магістральні: джерела поетичних текстів, жанроніми, спільні поетично-музичні моделі. Зауважено, що джерелами вербальних текстів тропарних піснеспівів нерідко були проіміони та ікоси полістрофних кондаків преподобного Романа Мелодоса, які могли виступати як самоподобни для гімнів тропарної субсистеми. Доведено, що зміна жанронімів (тропар —сідален — іпакої — кондак — стихира) пов’язана як із різним регіональним походженням назв (Константинополь, Єрусалим), так і з історичним розвитком літургічних жанрів і всієї жанрової системи. Визначено інші спільні атрибути у гімнах тропарної групи — теологічний зміст вербального тесту (споглядальні, дидактичні, історичні, догматичні), жанрові стилі й наспіви (у Студійську добу — пападичний у Візантії, кондакарний у Київській Русі, в Єрусалимську — болгарський), поетичні та музичні форми (односегментні, двосегментні, строфи з кодами, рондовидні), способи виконання (гімнічний, антифонний, респонсорний). З’ясовано, що особливі тропарні жанри — троїчні і мертвенні — розспівано на вісім гласів, але для них відсутні спеціальні самоподобни.

A complex and multifaceted characterization of the phenomenon of intergenre diffusion on the material of the troparion subsystem songs is carried out. A number of general scientific and special methods and approaches have been applied, in particular musicological (comparative and analytical), culturological, historical, philological, liturgical, theological. The method of analysis of individual hymns by eight genre features (developed by Olena Shevchuk on the basis of research by other musicologists, in particular Johann von Gardner and Iryna Bezuglova) was tested. For the first time in Ukrainian medieval music studies, rare troparion genres were involved in comparative studios — triadika, martyrika, thanatika, doxastika, eisodika and apolytykia. The problem of genre typology and genre hierarchy in hymnography, interrelation of liturgical genres with homiletic, euchographic and biblical ones is outlined in a new way. Several interrelated levels of intergenre diffusion have been identified in troparia, kathismata, hypakoi, monostrophic kontakiа and other related chants. Three main ones have been singled out: sources of poetic texts, genre names, common poetic-musical models. It is noted that the sources of verbal texts of troparion songs were often proimions and ikos of polystrophic kondaks of St. Romanos Melodos, which could act as self-similar to the hymns of the troparion subsystem. It has been proved that the change of genre names (troparion — kathisma — hypakoe — kondak — stichera) is connected both with different regional origin of names (Constantinople, Jerusalem) and with the historical development of liturgical genres and the whole genre system. Other common attributes in the hymns of the troparia group are determined — the theological content of the verbal text (contemplative, didactic, historical, dogmatic), genre styles and chants (in the Stoudios period — papadikon in Byzantium, kontakarion in Kyivan Rus, in Jerusalem — Bulgarian), forms (one-segment, two-segment, stanzas with codes, rondo type), methods of performance (hymnody, antiphonal, responsory). It was found that special troparia genres — triadika and thanatika — were sung in eight voices, but there were no special self-similar ones.