Перформативна дидактика підготовки майбутнього вчителя мистецтва

Abstract

У мистецькій педагогіці онтологічна проблема динамізму перформансу як провокативної практики знаходить сво вирішення у спробі дослідити еволюцію його деконструктивного естетичного поля, принципу гри зі смислами за рахунок зіткнення знаків, символів, значень, явищ та дій, який гарантує інтеракт присутності в ній розуміючого субʼєкта. Метою пропонованої статті постає обґрунтування педагогічної моделі здійснення перформером ментального вчинку – саморозкриття як субстанціного Я у процесі мисленного музикування (mental, inner play). Її сутність становить концепція перформативної дидактики, у якій перформанс постає не лише медіумом, а й освітнім жестом – методом і формою учіння. Вона реалізує екзистенційно-феноменологічну парадигму арт-педагогіки, навчання як мистецтва.