POSITION AND ACTIVITIES OF THE GREEK-CATHOLIC PARISH CLERGY OF EASTERN GALICIA IN 1914 – 1939

Abstract

The purpose of the study is to clarify the position of the Greek-Catholic parish clergy during and after World War I and to determine the main directions of its activity in the territory of Eastern Galicia under the conditions of inclusion of this region in the Republic of Poland. The research methodology is based on the principles of historicism, scientificity, objectivity, and systematicity. General scientific (analysis, synthesis, generalization), special and historical (historical and genetic, historical and systemic) methods have been used. The scientific novelty consists in the comprehensive research and analysis of the declared topic and the introduction to the scientific circulation of archival materials, which makes it possible to clarify the content and regularities of the activity of the Greek- Catholic parish clergy of Eastern Galicia in 1914 – 1939. The Conclusion. The policy of the occupation regimes on the territory of Eastern Galicia in the specified period caused significant material and human losses, which had a negative impact on the activities of the GCC. Only during World War I, the number of active Greek Catholic clergy decreased by 36.7%. The restoration of the Church during the period of 1918 – 1925 was hampered by several socio-political factors: the aggravation of the Ukrainian-Polish national question; military actions of the Soviet-Polish war of 1919 – 1920; monoconfessional orientation of the policy of the Polish government, which led to the infringement of the rights of Greek Catholics and slowed down the restoration of parishes. The conclusion of a concordat between the Holy See and the Poland Republic in 1925 determined the legal field of activity of the GCC became the basis for the stabilization of state-church relations. The articles of the concordat provided for state financing of the clergy and provision of funds for the restoration and construction of temple buildings. At the end of the 1930s GCC not only succeeded in restoring but also increased human and material potential. Priests were spiritual and political leaders in Eastern Galicia through participation in political parties, societies, associations, unions, brotherhoods and cooperatives, and thus contributed to formation of Ukrainian community in a modern nation

Мета дослідження полягає у з’ясуванні становища греко-католицького парафіяльного духовенства під час та після Першої світової війни, визначення головних напрямів його діяльності на території Східної Галичини в умовах включення цього регіону до складу Польської Республіки. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об’єктивності, системності. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-системний) методи. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні й аналізі заявленої теми та введенням до наукового обігу архівних матеріалів, що уможливлює з’ясування змісту і закономірностей діяльності греко-католицького парафіяльного духовенства Східної Галичини у 1914 – 1939 рр. Висновки. Політика окупаційних режимів на теренах Східної Галичини у вказаний період спричинила значні матеріальні та людські втрати, що негативно впливало на діяльності ГКЦ. Лише в період Першої світової війни кількість діяльного греко-католицького духовенства зменшилася на 36,7 %. Відновлення Церкви у період 1918 – 1925 рр. гальмувалося низкою чинників соціально-політичного характеру: загостренням українсько-польського національного питання; військовими діями радянсько-польської війни 1919 – 1920 рр.; моноконфесійною зоорієнтованістю політики польського уряду, що спричиняло ущемлення прав греко-католиків та сповільнювало відновлення парафій. Укладення конкордату між Святим Престолом та Польською Республікою у 1925 р. визначило правове поле діяльності ГКЦ й стало основою для стабілізації державно-церковних відносин. Статті конкордату обумовлювали державне фінансування духовенства та надання коштів на відновлення і будівництво храмових споруд. Наприкінці 1930-х рр. ГКЦ вдалося не лише відновити, але й наростити свій людський та матеріальний потенціал. Священники виступали духовними і політичними лідерами Східної Галичини через участь у політичних партіях, товариствах, об’єднаннях, спілках, братствах, кооперативах, сприяючи у такий спосіб формуванню української спільноти у модерну націю.