Психологічні особливості впровадження дистанційного навчання студентів

Abstract

Стаття присвячена теоретико-психологічному аналізу істотних відмінностей між традиційною та дистанційною освітою та виокремленню психологічних особливостей впровадження дистанційної освіти у системі вищої освіти. Обґрунтовано, що дистанційна освіта є мультимедійною формою контрольованого самостійного навчання; вона координується закладом освіти за участю педагогів у безперервному освітньому процесі, які фізично віддалені від тих, хто навчається. Аналіз традиційної парадигми освіти дозволяє зробити висновок про те, що освіта для людини являє собою певну суму знань, умінь і навичок, де ключовою фігурою виступає педагог, його професійні знання та жорстко визначені освітні технології. Натомість дистанційна освіта орієнтується більше на індивідуальний вибір студентом технології навчання, передбачає його психологічну готовність до безперервного їх накопичення, оновлення, переробки, осмислення, іншими словами, до постійної самоосвіти, самовиховання, саморозвитку особистості, що перетворює пасивного споживача інформації на суб’єкта учбово-професійної діяльності. Проаналізовано, що у рамках дистанційного навчання спільна діяльність педагога та студента є динамічною та взаємопов’язаною, яка спрямована на засвоєння студентом в активній учбово-професійній діяльності змісту освіти, становлення культури його життєвого самовизначення. При цьому найбільш принциповою ознакою дистанційного навчання є його інтерактивність, що дає широкі можливості для студента як суб’єкта освітнього простору. Тому в дистанційному навчанні гостро стоїть проблема спільної відповідальності за процес та результат учбово-професійної діяльності студента і викладача, а отже, і становлення студента як суб’єкта учбово-професійної діяльності. Обґрунтовано, що впровадження дистанційного навчання вимагає зміни освітнього середовища у напрямі його гуманізації, певного рівня технічного і мультимедійного забезпечення, підвищення рівня професійної та психолого-педагогічної кваліфікації викладачів та передбачає розвиток суб’єктних якостей студентів. Тому найбільш вдалим є поєднання очної та дистанційної форм навчання, що оптимально поєднує переваги традиційної та дистанційної освіти.

The article presents theoretical and psychological analysis of significant differences between traditional and distance education and the identification of psychological features of the introduction of distance learning in higher education. It is shown that distance education is a multimedia form of controlled independent learning, coordinated by an educational institution as a continuous educational process with participation of teachers, who are physically distant from those, who study. The educational paradigm analysis allows us to conclude that traditional education represents a certain amount of knowledge, skills and abilities, where the key figure is a teacher, their professional knowledge and well-defined educational technologies. Distance education focuses more on the individual choice of a learning technology made by students, on their psychological readiness for continuous accumulation of knowledge, its renewal, processing, understanding, in other words, on continuous self-education, and self-development, which turns a passive consumer of information into a subject of educational and professional activities. It has been analysed that joint activity of teachers and students is dynamic and interconnected within a distance learning framework. Such activity is aimed at mastering content through educational and professional activities, and at formation of self-determination culture. At the same time, the most fundamental feature of distance learning is its interactivity, which provides ample opportunities for students as subjects of educational space. Therefore, there is an acute issue in distance learning reflected in joint responsibility of students and teachers for the process and result of their educational and professional activities, and, consequently, for students’ development into subjects of these activities. The article argues that implementation of distance learning requires a change in educational environment in the direction of its humanisation, a certain level of technical and multimedia support, improving the professional, psychological, and pedagogical qualification of teachers and involves development of subjective qualities in students. Therefore, a combination of full-time and distance learning would be the most successful because it optimally combines the benefits of traditional and distance education.