Українська РСР в Організації Об'єднаних Націй (1945-1964 рр.)

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2013. У дисертації на основі введення до наукового вжитку нових джерел із Галузевого державного архіву Міністерства закордонних справ України, інших вітчизняних архівів, аналізу періодики та спеціальної літератури, здійснено комплексне дослідження участі Української РСР в ООН як вияву зовнішньої політики радянської республіки. Проаналізовано передумови надання УРСР зовнішньополітичних повноважень. Доведено, що розширення зовнішньополітичних прав УРСР було лише однією зі сходинок на шляху її вступу до ООН. Окреслено специфіку ситуації, яка полягала в тому, що УРСР не була класичною суверенною державою, оскільки де-факто не мала повноважних дипломатичних представництв в інших країнах, а лише реалізовувала своє право посольства у формі делегування українських представників для участі у міжнародних організаціях, конференціях, під час підписання міжнародних договорів. Досліджено перші кроки діяльності зовнішньополітичного відомства республіки, проаналізовано роботу співробітників дипломатичного корпусу УРСР. Обґрунтовано висновки про міжнародну правосуб’єктність УРСР в межах ООН. Висвітлено опозиційну до офіційної української радянської дипломатії позицію Уряду УНР в екзилі як своєрідного лакмусового папірця внутрішньо-республіканських проблем порушення прав людини. Уряд УНР в екзилі був своєрідною транслюючою ланкою, що намагалась донести до міжнародної спільноти через структури ООН інформацію про катування та репресії на території СРСР. На що не було необхідної реакції ООН, позаяк у зовнішній політиці країни-лідери в ООН, зокрема США, сприймала Україну радше як фактор, дестабілізуючий status quo в регіоні Центральної та Східної Європи. Відтак, поблажливе відношення до Радянського Союзу та ігнорування інтересів української нації з боку демократичних держав було ціною намагань контролювати світовий маятник холодної війни.

Диссертация на соискание ученой ступени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2013. В диссертации на основании введения в научный обиход новых источников из Отраслевого государственного архива Министерства иностранных дел Украины, других отечественных архивов, анализа периодики и специальной литературы, осуществлено комплексное исследование участия Украинской ССР в ООН как проявления внешней политики советской республики. Доказано, что расширение внешнеполитических прав УССР было лишь одной из ступенек на пути ее вступления в ООН. Определено специфику ситуации, которая заключалась в том, что УССР не была классическим суверенным государством, поскольку де-факто не имела полномочных дипломатических представительств в других странах, а реализовывала свое право посольства в форме делегирования украинских представителей для участия в международных организациях, конференциях, для подписании международных договоров. Исследованы первые шаги деятельности внешнеполитического ведомства республики, проанализирована работа сотрудников дипломатического корпуса УССР. Обоснованы выводы о международной правосубъектности УССР в ООН. Освещено также оппозиционную к официальной украинской советской дипломатии позицию правительства УНР в изгнании как лакмуса по отношению к республиканским проблемам нарушения прав человека. Правительство УНР в изгнании исполнял роль своеобразного транслирующего звена, пытаясь донести до международного сообщества через структуры ООН информацию о пытках и репрессиях на территории советов. На что необходимая реакция ООН отсутствовала, поскольку во внешней политике страны-лидеры в ООН, в частности США, воспринимала Украины скорее как фактор, дестабилизирующий status quo в регионе Центральной и Восточной Европы. Поэтому снисходительное отношение к Советскому Союзу и игнорирование интересов украинской нации со стороны демократических государств было ценой попыток контролировать мировой маятник холодной войны.

Dissertation required to obtain a scientific degree of PhD (Candidate of sciences) in the specialty 07.00.01 – history of Ukraine. – Volodymyr Hnatiuk Ternopil National Pedagogical University, Ternopil, 2013. In this thesis based on the introduction to the scientific use of new sources from State Archive of the Ukrainian Ministry of Foreign Affairs, other national archives, periodicals and analysis of literature, a complex research was conducted in the thematic realm of the participation of Ukrainian SSR in the United Nations as the expression of the foreign policy of the Ukrainian SSR. It was shown that the expansion of the foreign rights of Ukrainian SSR was only one of the steps towards accession into the UN. The event of Foreign Ministry appearance in itself didn’t contain a possibility of UN membership, there were more discussions and decision makings to come. As a sample could serve President of the United States Franklin Delano Roosevelt’s reaction to the proposal of Ukraine’s membership in the UN as if it was an invitation of the independent state to the international cooperation. Thus, for the first time the highest elected U.S. official registered the following international status of Ukraine. It was specified that the formal prerequisites for the implementation of the foreign policy of the Ukrainian SSR were interpreted by the international community in an ambiguous way. In European capitals first diplomatic efforts of the Ukrainian SSR were treated with cool restrain, perceiving it as a quasi "democratization" of the Soviet regime. First steps of the Foreign Ministry of the Republic were investigated in this thesis via analyzing the work of employees of the Ukrainian SSR diplomatic corps. This research stresses the specificity of the Ukrainian SSR as a non-classical sovereign state which de facto had no authorized diplomatic missions in other countries. And the implementation of the embassy right was conducted via sending the delegations of Ukrainian representatives to participate in international organizations and conferences, while signing international treaties. Thesis substantiates the conclusion about the position of the USSR within the UN as an original member and co-founder of the United Nations. Ukraine became a member of the international legal relations through participation in international organizations, therefore, to a certain extent it was a subject of international law. In this research we conducted a detailed analysis of internal correspondence of the Foreign office of Ukrainian SSR with the UN Diplomatic Corps concerning the development of Ukrainian Soviet diplomacy and the conditions of its operations within new geopolitical realities of the balance of power. As an opposition towards official Ukrainian soviet diplomacy way of country representation serves Government-in-exile of the Ukrainian National Republic stance in regard to intra-national human rights abuse problems. Government-in-exile of the UNR as a kind of broadcasting unit tried to convey to the international community via United Nations the information about tortures and repressions in the soviet land. No necessary UN reaction followed, to a degree because Ukraine at that time period was perceived rather as a factor that destabilizes status quo in the region of East-Central Europe, i.e. complicates the control over the Cold War pendulum in this part of the world.

However, the results of this scientific research allow us to come to the following conclusion – almost half a century the United Nations served to Ukraine as the only window to the outside world. Partly also because of membership in the UN Ukraine never lost hope of changing "quasi-sovereignty" of Ukrainian SSR into the creation of a strong political nation which would lead to the true independence of Ukraine.