Стилістичне використання художніх засобів мови у поетичних та прозових творах Богдана Лепкого

Abstract

У статті розглядається стилістичне використання художніх засобів мови у поетичних та прозових творах Богдана Лепкого: фольклорних епітетів, метафор, усічених прислів’їв та приказок, перифраз, персоніфікації, багатої синоніміки, неологізмів, історизмів, звертань; символіки та ритмомелодики. Особлива увага звертається на вживання Б.Лепким відмінкових форм іменників та вищого ступеня порівняння прикметників, родових архаїчних форм, абстрактних іменників в множині; форм числа іменників, які не відповідають сучасній мовній нормі; конструкцій з родовим відмінком приналежності, застарілих сполучників (заки, поки, щоби), вживання непрямого порядку слів (присудок передує підметові – звичайно форма однини).

The article deals with the stylistic usage of the artistic language figures in the poetic and prose by B. Lepkiy as follows: folk epithets, contracted proverbs, periphrases, personification, abundance of synonyms, neologisms, appeal; symbolism, rhythm and melodics; nouns case forms and superlative degrees of comparison (of adjectives), gender archaic forms, abstract nouns in plural, forms of nouns number incompatible with the modern language standards; constructions with genitive case of gender; archaic conjunctions, indirect syntax.

В статье рассматривается стилистическое использование художественных средств языка в поэтических и прозаических произведениях Б. Лепкого: фольклорных эпитетов, метафор, усеченных поговорок и пословиц, перифраз и персонификаций, богатой синонимики, неологизмов, историзмов, обращений, символики и ритмомелодики. Особенное внимание уделяется использованию Б. Лепким падежных форм имен существительных и высшего степени сравнения имен прилагательных, родовых архаических форм, абстрактных имен существительных во множественном числе, которые не соответствуют современной языковой норме; конструкций с родовым падежом принадлежности, устарелых союзов (заки, поки, щоби), употребление непрямого порядка слов (сказуемое предшествует подлежащему – обыкновенная форма единственного числа).