Мова як код соціальної пам’яті

Abstract

У статті здійснено спробу теоретичного осмислення ролі мови у фор- муванні пам’яттєвого дискурсу, взаємозв’язку і взаємозалеж- ності мови та пам’яті, а також особливостей мовних ідентифі- кацій простору пам’яті. Пам’ять – це насамперед мовномис- леннєва система, яка цілком підпадає під поняття дискурсу. Пам’ять втілюється в мові, ґрунтується на мові й структуру- ється мовними практиками. Завдяки мовним значенням вона засвоюється її носіями, формуючи в них спільне світосприй- няття, спільний код розуміння минулого.

В статье предпринята попытка теоретического осмысления роли языка в формирова- нии памяттевого дискурса, взаимосвязи и взаимозависимости языка и памяти, а также особенностей языковых идентификаций пространства памяти. Память – это прежде мовномисленнева система, которая вполне подпадает под понятие дискурса. Память воплощается в языке, основывается на языке и структурируется языковыми практиками. Благодаря языковым значением она усваивается ее носителями, формируя в них общее мировосприятие, общий код понимания прошлого.

The article attempts to conceptualize the role of language in the creation of memory discourse, interaction and interdependence of language and memory, and also features voice identifications memory space. Memory is primarily verbal and mental system that is consistent with the concept of discourse. Memory is embodied in language, based on language and structured by linguistic practices. With the linguistic meaning it acquired its carriers, creating in them a common worldview, a common code of understanding the past