З історії дослідження дієслівних префіксів у німецькій мові

Abstract

У статті проаналізовано наукові спостереження відомих лінгвістів стосовно дієслівних префіксів та утворених за їхньою допомогою похідних дієслів. У різні періоди мовознавчих досліджень використовувалася неоднозначна тер- мінологія на позначення невідокремлюваних дієслівних префіксів та їх дериватів. Розбіжність поглядів дослідників на лінгвальний статус аналізованих одиниць зумовила необхідність уточнення мовного статусу невідокремлюваних префіксів та дериватів, до складу яких вони входять. Розвиток дієслівних префіксів від прийменників, прислівників, наголошених префіксів, часток до ненаголошених префіксів супроводжувався поступовою втратою їхньої автоном- ності, частковою десемантизацією і завершився переходом у статус невідокремлюваних дієслівних префіксів. Ево- люція дієслівних префіксів простежується впродовж усієї історії німецької мови. У готській мові невідокремлювані дієслівні префікси виконували функції прийменників, прислівників, часток. Генетичний зв'язок, що існує між цими самостійними, службовими частинами мови та невідокремлюваними префіксами, позначається на кореляції семан- тики префіксів у сучасній мові. Прийменники, прислівники, частки, набуваючи у процесі еволюції статусу невідокрем- люваного префікса, зберігають свою семантику, а згодом видозмінюють її або й зовсім втрачають під впливом твірної основи, а також низки зовнішніх факторів. Тож на основі діахронічного аналізу префіксів є підстави стверджувати, що досліджувані одиниці розвинулися від вільних до зв’язаних словотвірних морфем. Аналіз структурно-семантичних зв’язків між твірними та похідними дієсловами дав змогу з’ясувати функції словотвірного префікса у структурі дери- вата, а також особливості формування значення, яке є результатом взаємодії цього префікса з твірною основою. Дієслівні префікси мають стабільну передкореневу позицію і послідовно виконують словотвірну функцію.

The article analyzes the views of well-known scholars on verb prefixes and derived verbs formed with their help. In different periods of linguistic research, ambiguous terminology has been used to denote inseparable verb prefixes and their derivatives. The divergence of researchers’ views on the linguistic status of the analyzed units has led to the need to clarify the language status of inseparable prefixes and derivatives of which they are part. The development of verb prefixes from prepositions, adverbs, stressed prefixes, particles to unstressed prefixes has been accompanied by a gradual loss of their autonomy, partial desemantization and culminated in the transition to the status of inseparable verb prefixes. The evolution of verb prefixes can be traced throughout the history of the German language. In the Gothic language, inseparable verb prefixes served as prepositions, adverbs, and particles. The genetic connection that exists between these independent, auxiliary parts of speech and inseparable prefixes affects the correlation of the semantics of prefixes in modern language. Prepositions, adverbs, particles, acquiring in the process of evolution the status of an inseparable prefix, retain their semantics, and later modify it or even lose it under the influence of the forming basis, as well as a number of external factors. Therefore, based on diachronic analysis of prefixes, there is a reason to believe that the studied units evolved from free to related word-forming morphemes. The analysis of structural and semantic connections between forming and derived verbs has allowed to find out the functions of the word-forming prefix in the structure of derivative, as well as the peculiarities of meaning formation, which is the result of interaction of this prefix with the forming basis. Verbal prefixes have a stable pre-root position and consistently perform a word-forming function.