Методологія фотоголос (photovoice) у дослідженнях із соціальної роботи

Abstract

Протягом останніх десятиліть відбулось зростання інтересу до використання такого візуального методу дослідження як фотоголос (photovoice). Ця стаття має на меті схарактеризувати фотоголос як методологію дослідження у соціальній роботі. У межах дослідження проведено аналіз 30 англомовних повнотекстових публікацій, більшість із яких була написана дослідниками із США. Аналіз публікацій відбувався за такими параметрами: (1) загальне призначення фотоголосу як методології досліджень у соціальній роботі та його філософія; (2) етапи та процедури використання фотоголосу, ролі дослідників та інших учасників дослідження; (3) приклади використання фотоголосу у закордонній соціальній роботі; (4) переваги та обмеження фотоголосу, виявлені дослідниками, які застосовували цю методологію у своїх наукових розвідках. Фотоголосу є партисипативним та рефлексивним методом досліджень у соціальній роботі. До його основних завдань відносять: заохотити учасників дослідження висловлювати власні думки; сформувати критичну свідомість шляхом проведення групової дискусії; досягти зміни політики. Фотоголос спирається на: феміністську теорію; критичну педагогіку; партисипативний підхід до документальної фотографії. Він використовує трансформаційні або емансипаційні рамки аналізу, які зосереджуються на соціальних змінах або діях. Використання фотоголосу передбачає дотримання низки послідовних етапів, частина з яких може повторюватися: підготовчий етап; ознайомча групова сесія; робота учасників дослідження зі збору фотографій; групове обговорення; підготовка звіту; обговорення результатів; організація виставки робіт; донесення інформації до тих, від кого залежить прийняття рішень. Фотоголос використовують для вивчення потреб різноманітних уразливих груп населення, насамперед тих, які зазнають дискримінації та чий голос часто ігнорують. Цей рефлексивний метод також може стати у пригоді при вивченні різнопланових аспектів практики соціальної роботи.

In recent decades, there has been a growing interest in the use of such a visual research method as photovoice. This article aims to characterize photovoice as a research methodology in social work. The study analyzed 30 full-text English-language publications, most of which were written by US researchers. The analysis of publications was based on the following criteria: (1) the general purpose of the photo voice as a methodology of research in social work and its philosophy; (2) stages and procedures for the use of photovoice, the role of researchers and other research participants; (3) examples of the use of photo voice in foreign social work; (4) the advantages and limitations of photovoice identified by researchers who have used this methodology in theirresearch. Photovoice is a participatory and reflective method of research in social work. Its main tasks include: to encourage research participants to express their own opinions; to form critical consciousness through group discussion; achieve policy change. Photovoice is based on: feminist theory; critical pedagogy; participatory approach to documentary photography. It uses transformational or emancipatory frameworks of analysis that focus on social change. The use of photovoice involves compliance with a number of successive stages, some of which may be repeated: the preparatory stage; introductory group session; work of research participants on photo collection; group discussion; preparation of the report; discussion of results; organization of an exhibition of works; conveying information to those on whom decision-making depends. Photovoice is used to study the needs of various vulnerable groups, especially those who are discriminated and whose voice is often ignored. This reflective method can also be useful in studying various aspects of social work practice.