Modeling the process of the formation of high school students’ social competence by means of non-formal education

Abstract

The article demonstrates the structural-functional model which is understood as imaginary and presented as a system of interconnection of the process of formation of individual components of social competence of high school students and implemented in the process of research and experimental work of non-formal education. It is important that the model and the original (socio-pedagogical conditions for the formation of social competence of high school students and the means of non-formal education) are always in objective correspondence. In the study the structural-functional model of the formation of high school students’ social competence by means of non-formal education is demonstrated. It implies the interaction of the following blocks: objective, outlining the purpose, the task to form the high students’ social competence; conceptual, which determines the socio-pedagogical conditions of the formation of social competence of high school students by means of non-formal education together with the principles of their implementation; procedural, which determines the interaction of the functions of non-formal education and the structural components of high school students’ social competence; content, covering a system of forms, methods and tools; resultative, which reveals the criteria, indicators, levels of social competence of students and the result of the research process (the formation of social competence of non-formal education). In the course of the research the peculiarities of realization of the structural-functional model of the formation of social competence of high school students by means of non-formal education have been determined

У статті продемонстровано структурно-функціональну модель формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти, що передбачає взаємодію таких блоків: цільового, що окреслює мету, завдання формування соціальної компетентності учнів; концептуального, що визначає соціально-педагогічні умови (стимулювання суб’єктної позиції старшокласників, забезпечення соціально-педагогічного супроводу та моніторингу, модернізація змісту, форм та методів неформальної освіти, організація простору самодіяльності та допомоги) формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти разом із принципами їх реалізації; процесуального, що визначає взаємовплив функцій неформальної освіти: мотиваційної, інформаційної, діяльнісної, аксіологічної, що впливає на формування компонентів соціальної компетентності старшокласників: мотиваційного (мотивації до формування соціальної компетентності), соціально-ціннісного (формування ціннісних орієнтацій), когнітивного (формування системи знань, вмінь та навичок, що лежать в основі соціальної компетентності) та поведінкового (створення у неформальній освіті ситуацій, що сприяють формуванню соціальної компетентності старшокласників, їх дій та вчинків); змістового, що охоплює систему форм, методів і засобів; результативного, що розкриває критерії, які дозволяли визначити рівні сформованості когнітивного (пізнавальний критерій), мотиваційного (спонукальний критерій), поведінкового (діяльнісний критерій) і соціально-ціннісного (особистісно-рефлексивний критерій) компонентів. Означені структурні елементи дали змогу виокремити рівні соціальної компетентності старшокласників – високий, базовий та низький та результат досліджуваного процесу (сформованість соціальної компетентності суб’єктів неформальної освіти). У процесі дослідження визначено особливості реалізації структурно-функціональної моделі формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти.