Порушення інтелектуального розвитку у дітей: підходи до діагностики

Abstract

Діти з порушеннями інтелекту є однією з найбільш складних для включення в освітній процес закладів загальної середньої освіти через наявність у них труднощів у комунікації, поведінці, сенсомоторному функціонуванні, орієнтації у навколишньому середовищі, соціальній адаптації та соціалізації. Використання сучасного діагностичного інструментарію дає можливість не лише виявляти порушення інтелектуального розвитку, визначити ступінь його складності, але й отримувати достовірну інформацію для планування освітньої, психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової роботи. З метою визначення сучасних підходів до діагностики порушень інтелектуального розвитку у дітей було використано теоретичні методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення інформації, отриманої з наукових джерел, нормативних документів, аналітичних звітів тощо. Результати проведеного аналізу свідчать, що порушення інтелектуального розвитку визначають як успадковані або набуті ураження головного мозку, що проявляються у період розвитку, мають стійкий характер та призводять до порушення функцій інтелекту та адаптивних навичок в академічній, соціальних та практичних сферах. Вони поєднуються із супутніми соматичними та психічними порушеннями, що вимагає продуманої, індивідуальної та комплексної діагностики на різних етапах життя. Прогресивні підходи до діагностики порушень інтелектуального розвитку передбачають посилення та розширення діагностичних критеріїв: підвищення межі значень коефіцієнта інтелекту (IQ), які свідчать про його порушення; орієнтація не на конкретні значення IQ, а на показники їхнього відхилення від середніх величин для відповідної популяції; визначення не лише IQ, але й адаптаційних навичок дітей в академічній, соціальних та практичних сферах.

Children with intellectual disabilities are one of the most difficult to include in the educational process of general secondary education institutions due to their difficulties in communication, behavior, sensorimotor functioning, orientation in the environment, social adaptation, and socialization. The use of modern diagnostic tools makes it possible not only to identify intellectual development disorders, determine the degree of their complexity, but also to obtain reliable information for planning educational, psychological, pedagogical and correctional development services. In order to determine modern approaches to the diagnosis of intellectual development disorders in children, theoretical methods of analysis, synthesis, comparison and generalization of information obtained from scientific sources, regulatory documents, analytical reports, etc. were used. The results of the analysis show that disorders of intellectual development are defined as inherited or acquired brain lesions that manifest themselves during development period, are persistent and lead to impaired intellectual functions and adaptive skills in the academic, social and practical spheres. They are combined with concomitant somatic and mental disorders, which requires a well-thought-out, individual and comprehensive diagnosis at different stages of life. Progressive approaches to the diagnosis of intellectual development disorders involve strengthening and expanding diagnostic criteria: increasing the IQ values that indicate its violation; focusing not on specific IQ values, but on indicators of its deviation from the average values for the corresponding population; determining not only IQ, but also adaptive skills of children in academic, social and practical spheres.