LINGUAL FEATURES OF ENGLISH MANIPULATIVE DISCOURSE

Abstract

anipulation”, “discourse”, “political language” are defined. Strategies of language manipulation as a component of communicative behavior as well as features and types of political communication are studied. Thus, four types of political discourse with manipulative content have been identified: bureaucratic political communication, public political communication, journalistic political communication, and political speech activity of the mainstream citizens. The functional features of language manipulations are generalized: moral and psychological influence; hidden influence, which contributes to the illusion of independent decision-making and action of the addressee; treatment of the audience as a means in order to achieve the manipulator’s own goals; desire to obtain unilateral approval; linguistic motivation. A comparative analysis of the strategies of language manipulation implemented by communicants in the framework of election debates presented in the media is conducted. The most common strategies and tactics of linguistic manipulation are argumentation, example illustration, use of accurate data and figures, verbal confrontation, opposition of the opponent, sarcastic comments, integration, unity, pressure on emotions, discrediting opponents, criticism, impersonal accusation. Considering the analysis of election debates as a type of manipulative discourse, it is investigated that the dominant stylistic means are anaphoric repetitions (used to emphasize a certain action or thought), tautology (emphasizing fact and attracting audience attention), simple and compound epithets (emphasis on brightness and emotionality of the message delivered), hypophora, personification, epiphora, parallelism (expression of unity and common interests with the target audience).

У статті проаналізовано лінгвальні особливості англомовного маніпулятивного дискурсу у політичному контексті. Визначено поняття «маніпуляція», «дискурс», «політична мова». Досліджено стратегії мовної маніпуляції як складової частини комунікативної поведінки, а також вивчено особливості та види політичної комунікації. Отже, визначено чотири типи політичного дискурсу з маніпулятивним контентом, такі як бюрократична політична комунікація, публічна політична комунікація, журналістське політичне спілкування, політична мовленнєва діяльність пересічних громадян. Узагальнено функціональні ознаки мовних маніпуляцій, такі як моральний та психологічний вплив; прихований вплив, що сприяє виникненню ілюзії самостійного прийняття рішень та здійснення дій у адресата; поводження з об’єктами маніпуляції як із засобами досягнення власних цілей маніпулятора; бажання отримати одностороннє схвалення; лінгвістична вмотивованість. Здійснено порівняльний аналіз стратегій мовних маніпуляцій, реалізованих комунікантами в рамках передвиборчих дебатів, представлених у засобах масової інформації. Найпоширенішими стратегіями та тактиками лінгвістичної маніпуляції визначено аргументацію, ілюстрацію прикладами, вживання точних даних та цифр, мовне протистояння, протидію опоненту, саркастичні коментарі, інтеграцію, єдність, тиск на емоції, дискредитацію опонентів, критику, безособове звинувачення. На основі аналізу передвиборчих дебатів як виду маніпулятивного дискурсу доведено, що домінуючими стилістичними засобами є анафоричні повтори (вживаються задля наголошення на певній дії чи думці), тавтологія (підкреслення факту і привернення уваги аудиторії), прості та складені епітети (підкреслення яскравості та емоційності повідомлення), гіпофори, персоніфікація, епіфора, паралелізм (вираження єдності та спільних інтересів із цільовою аудиторією).