Ідіостиль збірки Євгена Маланюка «Земна Мадонна» і власні назви

Abstract

Майстерно добираючи і використовуючи власні назви, передусім антропонімії, Євген Маланюк у своїй збірці віршів «Земна Мадонна» (1934), які в інших, яких вийшло за життя поета дев'ять і дві після його смерті, завжди ставить оніми у такий контекст, щоб вони максимально сприяли адекватності і художності твору, тим самим роблячи онімію важливим складником свого ідіостилю. Ужиток власних назв у збірках Євгена Маланюка йшов по висхідній до його «другої еміграції» в Америку, а відтоді почав зменшуватися. «Земна Мадонна» - це пік, вершина онімічних захоплень поета, що й розкривається у статті.

Selecting and using proper names, especially antroponyms, masterly, Eugene Malanyck in his collection «Madonna o f Earth» (1934) as well as in the other eleven, two of them published posthumously, always puts onyms in such context where they add to the artistic character of the literary work, making proper names an important constituent of his individual style. The use of proper names in E. Malanyck’s works increased up to his «second emigration» to America, then it started decreasing. «Madonna o f Earth» is the peak of the poet’s onomastic interest, which is being discussed in the present article.