Принцип жанрово-стильової ретроспекції в українських сюїтах другої половини ХХ століття

Abstract

У статті зроблено спробу виокремити інструментальну сюїту в жанровій системі музики другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Звернено увагу на зацікавлення до цього жанру композиторів і музикознавців, що призвело до збільшення обсягу нових, оригінальних творів, які відповідають інтелектуальним, духовним, соціокультурним та естетичним запитам сучасності. Засвідчено, що наріжне місце у цій системі посідають необарокові камерно-ансамблеві сюїти.

В статье сделана попытка выделить инструментальную сюиту в жанровой системе музыки второй половины ХХ – началу ХХІ века. Обращено внимание на заинтересованность к этому жанру композиторов и музыковедов, что привело к увеличению объема новых, оригинальных произведений, соответствующих интеллектуальным, духовным, социокультурным и эстетичным запросам современности. Засвидетельствовано, что главное место в этой системе занимают необароковые камерно-ансамбльные сюиты.

Urgency of the subject matter of the present article is connected with a special place of instrumental suite in a genre system of the music in the second half of the XX-th and the XXI-st century. The attention to this genre on part of composers and musical experts resulted in the increase of the new, original compositions, which corresponded to the intellectual, spiritual, socio-cultural and aesthetic needs of the modernity. Neo-baroque chamber ensemble suites are the foundation stones among them.