THE ROLE OF PEDAGOGICAL DISCIPLINES IN THE SPIRITUAL SELF-ACTUALIZATION OF STUDENT YOUTH

Abstract

The authors have endeavored to analyze pedagogical (organizational-pedagogical, psychological-pedagogical, cultural) conditions that ensure spiritual self-actualization of student youth. An alternative method of teaching humanities, especially pedagogical disciplines, is offered. The article describes interactive methods, techniques and means of training that develop creative abilities of student youth, make them active participants in the educational process, and promote their spiritual self-actualization. It is indicated that project methodology is the most effective tool for the spiritual growth of students given the fact that it involves students in active transformational activities, building a creative atmosphere during classes. It is emphasized that students’ participation in the spiritually oriented educational process is a joyful and life-asserting event that harmonizes everyday affairs while actively implementing a personal program of spiritual self-actualization. Authors have shown the necessity of spiritual self-actualization, which comprises development of self-knowledge, confident self-image, awareness of spiritual values and their role during student youth development process while achieving the goals and maximizing the potential. It has been stated that the basis of psychological and pedagogical training of the student youth ought to be competence for conscious spiritual and professional growth, responsibility for accomplishments in the development of students’ worldview and behavioral guidance taking into consideration universal human values, improving the requirement for spirituality, mindfulness and creative self-realization. It has been outlined that the tertiary education is characterized by the tendency of transition from the instructive and disciplinary to the individual pattern of educational activities concentrated on the improvement of the student youth being spiritual and decent, providing personal and professional self-development, which will enable to create the optimal circumstances for the spiritual and moral development of future professionals.

Авторами зазначено, що важливим аспектом розвитку духовності є волевиявлення або прагнення людини працювати над собою, долати труднощі, підійматися до висот власних можливостей, творячи особисту духовність. Названо прізвища вітчиз-няних і зарубіжних учених, які досліджували проблему духовного розвитку особистості в різних аспектах. Проаналізовано розвиток духовної самореалізаці студентів засобами гуманітарних дисциплін, визначено педагогічні умови (організаційно-педагогічні, психолого-педагогічні, культурологічні), розкрито їх зміст та спрямованість. Зазначено, що ці умови забезпечують духовну самореалізацію студентської молоді. Відзначено, що головним суб’єктом духовної самореалізації виступає студент, який, навчаючись у вищій школі, повинен сформуватись як творча особистість, здатна до самореалізації, самопізнання, самовдосконалення, самодії. Уточнено поняття духовної самореалізації, сутність якої полягає в певному вольовому зусиллі, що здійснюється усвідомлено задля пробудження внутрішнього духовного потенціалу, розвитку духовних здібностей для творчого осягнення дійсності, гармонізації взаємин із собою та зовнішнім світом. Визначено критерії духовної самореалізації, такі як ставлення до людини як до найвищої цінності, як до вінця Божого творіння; здатність до вияву емпатії, милосердя, жертовності; благоговійне ставлення до усього живого, як до земної спільноти; соціокультурний учинок особистості; наявність досвіду духовної діяльності; творча реалізація духовних потреб. Запропоновано альтернативну методику викладання гуманітарних, зокрема педагогічних, дисциплін. Освітній процес, який здійснюється за цією методикою, передбачає особисте залучення студентів у творчість і самореалізацію. Описано інтерактивні методи, прийоми і засоби навчання, які розвивають творчі можливості студентської молоді, роблять їх активними учасниками освітнього процесу, сприяють їх духовній самореалізації. Зазначено, що найбільш дієвим засобом духовного зростання студентів є проєктна методика, оскільки вона залучає студентів до активної перетворювальної діяльності, створення творчої атмосфери на заняттях. Наголошено на тому, що участь студентів у навчальному процесі духовного спрямування – це радісна і життєствердна подія, яка гармонізує усі буденні справи, активно здійснюючи особисту програму духовної самореалізації.