Мотив vs мотив як інтердисциплінарний феномен та філологічна проблема

Abstract

The article represents a new wave of contemplations of the disjunctive terms opposition, which is created by the motif as an aspect of the textual narrative and the motive as a volitional phenomenon. Accordingly, the traditional literary interpretation of the motif as an element of narrative and meaning-semantic repetition has been outlined and the linguistic potential of the motive as a psychological construct has been singled out, in the context of which the motive is considered as a text generation stage and linguistic semantic-pragmatic textual category. Against this background, the integrated representation of the selected literary and linguistic categories has been proposed, by means of understanding them in the privative and equipollent oppositions. As a result, the linguistically marked motif is considered as a narrative phenomenon and defined as a predicatively organized unit of the narrative, meaning- semantic repetition in the text, which in semiotic terms of material embodiment correlates with the use of the system of semantic, syntactic and pragmatic lingual means of signification. On the other hand, the linguistic category of motive implanted in the domain of literature is specified as a nonverbal phenomenon related to the personality of the author (narrator), author's manner and type of writing, relates to the marked by lingual correlates psychological side of text creation being referred as an aspect of speech activity and is perceived as an impulse to text creation. Finally, the outlined in the equipollent opposition common features of literary and linguistic categories form a perspective for understanding the motive as a philological phenomenon, the essence of which is formed by linguistically marked, conditioned by a certain situation conscious or unconscious states of the author (the narrator), in which models of thinking related to personal meanings are actualized, which serve to unfold the plot and are repeated in the paradigm of texts of a certain author, type of writing, literary direction, epoch. Overall, the applied integral approach emphasizes the situation of the oncoming movement which current literary studies and linguistics are believed to be experiencing.

Стаття репрезентує новий виток осмислення диз’юнктивної опозиції термінів, яку утворюють мотив як аспект текстового наративу та мотив як волютивний феномен. Відповідно окреслюється традиційне літературознавче трактування мотиву як елемента оповіді та смислового повтору й актуалізується мовознавчий потенціал мотиву як психологічного конструкта, в контексті якого мотив розглядається як етап породження тексту та лінгвістична семантико-прагматична текстова категорія. На цьому тлі пропонується інтегроване представлення виділених літературознавчої та лінгвістичної категорій засобом їх усвідомлення у привативній та еквіполентній опозиціях. У результаті розглянутий під лінгвістичним радикалом мотив як оповідний феномен визначається як предикативно організована одиниця оповіді, смисловий повтор у тексті, що в семіотичному плані матеріального втілення корелює з використанням системи семантичних, синтаксичних та прагматичних лінгвальних засобів означування. З іншого боку, імплантована в площину літератури лінгвістична категорія мотиву конкретизується як пов’язаний з особистістю автора (наратора), авторською манерою й типом письма позамовленнєвий феномен, що стосується маркованого лінгвальними корелятами психологічного боку текстотворення як аспекту мовленнєвої діяльності та усвідомлюється як імпульс до створення тексту. Врешті, окреслені в еквіполентній опозиції спільні ознаки літературознавчої та лінгвістичної категорій формують перспективу для осмислення мотиву як власне філологічного феномена, сутність якого становлять лінгвально марковані, зумовлені певною ситуацією усвідомлені чи неусвідомлені стани автора (наратора), в яких актуалізуються пов’язані з особистісними смислами моделі мислення, що слугують розгортанню сюжету й повторюються в парадигмі текстів певного автора, типу письма, літературного напряму, епохи. Загалом же застосований інтегральний підхід увиразнює ситуацію зустрічного руху, який сьогодні переживають літературознавство й лінгвістика.

Artykuł przedstawia nowy poziom rozumienia rozbieżnej opozycji terminów, którą tworzy motyw jako aspekt narracji tekstowej i motyw jako zjawisko wolicjonalne. W związku z tym przedstawiona została tradycyjna literacka interpretacja motywu jako elementu narracji i powtórzenia semantycznego oraz zaktualizowany potencjał językowy motywu jako konstruktu psychologicznego, w którego kontekście motyw jest rozpatrywany jako etap generowania tekstu i lingwistyczna semantyczno-pragmatyczna kategoria tekstu. Na tym tle zaproponowana została zintegrowana reprezentacja wybranych kategorii literackich i językowych jako poprzez ich uświadomienie w prywatnych i równoważnych opozycjach. W efekcie motyw rozpatrywany przez językoznawcę jako zjawisko narracyjne jest definiowany jako predykatywnie zorganizowana jednostka narracyjnej, semantycznej powtarzalności w tekście, która pod względem semiotycznym wcielenia materialnego koreluje z użyciem systemu semantycznych, składniowych i pragmatycznych środków werbalizacji. Z drugiej strony kategoria językowa motywu wprowadzona na płaszczyznę literacką zostaje skonkretyzowana jako zjawisko niewerbalne związane z osobowością autora (narratora), jego sposobem i rodzajem pisania, dotyczące psychologicznej strony kreacji tekstu jako aspektu działalności językowej i jako impuls do tworzenia tekstu. Wreszcie, zarysowane w opozycji równoważnej wspólne cechy kategorii literackich i lingwistycznych tworzą perspektywę dla zrozumienia motywu jako zjawiska filologicznego, którego istotą są językowo określone, sytuacyjnie uwarunkowane świadome lub nieświadome stany autora (narratora), w których są aktualizowane powiązane z osobistymi treściami modele myślenia, służące rozwinięciu fabuły i które ciągle powtarzają się w tekstach konkretnego autora, w nurcie lub kierunku literackim, tekstach pewnej epoki etc. Zastosowane podejście zintegrowane uwypukla sytuację wzajemnie ukierunkowanego ruchu, charakterystycznego dla dzisiejszego literaturoznawstwa i językoznawstwa.