Psycholinguistic Peculiarities of Non-Canonical (Personal) Religious Discourse

Abstract

The article reveals universal and specific features of non-canonical religious discourse. Religious discourse is generally defined as the process of cognitive-speech activity in a religiously relevant social and communicative situation, which involves the reception, transmission and/or creation (compilation) of certain religious texts in a certain context; and as the current result of this activity, which creates the corresponding discursive picture (model) of the world. The main genre of religious discourse is prayer – canonical (institutionalized) and non-canonical (non-institutionalized, personal). Non-canonical prayer is defined as an appeal to God, the text of which may contain both canonical fragments and individual verbal formulations of the subject. Materials & Techniques of the Research. The sample of empirical research is 543 persons of different age, social status, from different regions of Western Ukraine. Due to the use in the first stage of «Methods for the Study of Religious Activity» (D. Smirnov) and subtraction of quartiles, the whole initial sample is divided into four sub-samples of persons with different levels of religious activity. In the second stage, the verbalization of non-canonical religious discourses was recorded. The thus obtained 543 texts were subjected to content-analytic procedures using the «Textanz» computer program. The methods of psychosemantic and psycholinguistic textual analysis are used as the basis for the mentioned processing and interpretation of results. Results. According to the results of the study, universal patterns of psycholinguistic structure of non-canonical religious discourse were identified, connected with the activation of the «I-You» system and the verbal explication of a certain personal request and gratitude. Some specific semantic variations of the corresponding discourse, due to the level of religious activity of the subject, are also revealed. It is stated, in particular, that at its higher levels, the number and, consequently, the importance of the tokens of the noun category «Spiritual, psychic life» («love», «heart», etc.) are increasing. This demonstrates the importance of prayer for highreligious individuals, not only as an external means of support, but as an effective psychological resource for self-control.

У статті розкриваються універсальні та специфічні особливості неканонічного релігійного дискурсу. Релігійний дискурс у цілому визначається як процес когнітивно-мовленнєвої активності у релігійно релевантній соціально-комунікативній ситуації, що передбачає рецепцію, передавання та/ або творення (співтворення) певних релігійних текстів у певному контексті; а також як поточний результат даної активності, що творить відповідну дискурсивну картину (модель) світу. Як основний жанр релігійного дискурсу розглядається молитва – канонічна (інституціолізована) та неканонічна (неінституціолізована, персональна). Неканонічна молитва визначається як звертання до Бога, текст якого може містити окремі як канонічні фрагменти, так і індивідуальні вербальні формулювання суб’єкта. Методики і процедура дослідження. Вибірка емпіричного дослідження складає 543 особи різного віку, соціального статусу, з різних регіонів Західної України. Через застосування на першому етапі «Методики вивчення релігійної активності» (Д. Смірнов) й вирахування квартилів усю початкову вибірку поділено на чотири субвибірки осіб із різними рівнями релігійної активності. На другому етапі зафіксовано вербалізації неканонічних релігійних дискурсів. Отримані таким чином 543 тексти піддані процедурам контент-аналітичної обробки за допомогою комп’ютерної програми «Textanz». За основу зазначеної обробки та інтерпретації результатів узято методи психосемантичного та психолінгвістичного текстового аналізу. Результати. За результатами дослідження визначено універсальні закономірності психолінгвістичної структури неканонічного релігійного дискурсу, пов’язані з активізацією системи «Я-Ти» й вербальною експлікацією певного персонального прохання та подяки. Виявлено також окремі специфічні смислові варіації відповідного дискурсу, обумовлені рівнем релігійної активності його суб’єкта. Констатовано, зокрема, що на вищих її рівнях зростає кількість а, отже, і значущість лексем іменникової категорії «Духовне, психічне життя» («любов», «серце» та ін.). Це демонструє значущість молитви для високорелігійних осіб не тільки як зовнішнього засобу підтримки, а і як дієвого психологічного ресурсу самоконтролю.

В статье раскрываются универсальные и специфические особенности неканонического религиозного дискурса. Религиозный дискурс в целом определяется как процесс когнитивно-речевой активности в религиозно релевантной социально-коммуникативной ситуации, что предусматривает рецепцию, передачу или/и творение (сотворение) определенных религиозных текстов в определенном контексте; и как поточный результат данной активности, который создает соответствующую дискурсивную картину мира. Как основной жанр религиозного дискурса рассматривается молитва – каноническая (институциолизированная) и неканоническая (неинституциолизированная, персональная). Неканоническая молитва определяется как обращение к Богу, текст которого может содержать отдельные как канонические фрагменты, так и индивидуальные вербальные формулировки субъекта. Методики и процедура исследования. Выборка эмпирического исследования составляет 543 респондента разного возраста, социального статуса, с разных регионов Западной Украины. Через использование на первом этапе «Методики изучения религиозной активности» (Д. Смирнов) и рассчета квартилей всю первоначальную выборку поделено на четыре субвыборки лиц с разными уровнями религиозной активности. На втором этапе зафиксировано вербализации неканонических религиозных дискурсов. Полученные таким способом 543 текста подвергнуты процедурам контент-аналитической обработки с помощью компьютерной программы «Textanz». В основание указанной обработки и интерпретации результатов взяты методы психосемантического и психолингвистического текстового анализа. Результаты. По результатам исследования определены универсальные закономерности психолингвистической структуры неканонического религиозного дискурса, связанные с активизацией системы «Я-Ты» и вербальной экспликацией определенной личностной просьбы и благодарения. Выяснено также отдельные специфические смысловые вариации соответствующего дискурса, обусловленные уровнем религиозной активности его субъекта. Констатировано, в частности, что на высших ее уровнях растет количество а, значит, и значение лексем категории имени существительного «Духовная, психическая жизнь» («любов», серце» и др.). Это демонстрирует значимость молитвы для высокорелигиозных лиц не только как внешнего средства поддержки, а и как действенного психологического ресурса самоконтроля.